Нещодавно у столичній школі № 199  учні 4Б класу поставили виставу за п'єсою письменниці Тетяни Череп-Пероганич "Вітерець і Україна". 

Разом із класним керівником четвертокласників Людмилою Черновою за юних акторів у залі вболівали їх ровесники, родичі.

Головний персонаж п'єси - Вітерець, який подорожує Україною, аби пізнати її велич і красу в різні пори року.

Діти старалися, як могли. Кумедні, цікаві, артистичні вони вміло входили в ролі, декламували поезії, співали пісні, кружляли у танку.

Бліц-інтерв'ю головного редактора міжнародного літературно-мистецького журналу СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS Олександра Апалькова Христині Шараповій 

- Розкажіть будь ласка, звідки прийшла ідея видавати журнал одночасно трьома мовами?

- Із моїх подорожей Європою на початку 90-х років минулого століття. У Німеччині, приміром, ніхто не знав де Україна знаходиться. Призвище Шевченко у німців означало футболіста. Тоді я написав книгу про Т.Г.Шевченка і видавши у Німеччині (Julian-Verlag) книгу перекладів Кобзаря німецькою мовою, започаткував журнал СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS.  Аби люди взнали одне одного ближче. Адже НІДЕ , крім як у художній літературі, не пізнається краще доля людини, незалежно від її материнської мови…

«Шпилясті кобзарі» заспівали українською мовою новорічну пісню Jingle Bells. Ідея відеокліпу та слова української версії належать поетесі Оксані Боровець.

Красуня-зима завітала до Києва,  і перший  зимовий вихідний  видався напрочуд сонячним та сніжним А в культурному житті столиці України нині також  справжнє свято сонця.  Багато  шанувальників поезії, музики, художнього слова поспішають до  Національної спілки письменників України, на презентацію нової поетичної збірки поетеси та композитора Олесі Сінчук  «Сонячна зустріч» .   У конференц-залі спілки  – аншлаг!  Серед глядачів  -  поети, музиканти, актори, літні люди і молодь.

Під святкові мелодії  урочистих фанфар на сцені з’являється чарівна  жінка -  дивна, сяюча, наче виткана із прадавніх казок та легенд, у вогняній сукні, у витонченому віночку із яскравих квітів. Олеся вітає гостей із  Днем Народження Сковороди, який, за щасливою нагодою, став  днем презентації   книги.  І наче спогад про любов  Григорія Савича до музики, розпочинає свято  таємнича і запальна  Олесина сопілка.

 Днями у Чернігівському міському палаці культури нагородили лауреатів цьогорічного конкурсу «Жінка року». Приємно, що однією з нагороджених стала прекрасна, розумна, енергійна й талановита жінка, представниця славної родини Коцюбинських, щирий друг газети «Деснянська правда», заступник директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського Наталія Коцюбинська. Це – відома та шанована на Придесенні людина, яскрава особистість! 

Наталія Коцюбинська (у дівоцтві Стародуб) народилася 15 серпня 1971 року в селі Бірки, на Чернігівщині. З дитинства дуже полюбила літературу, ще в школі, у зовсім юному віці, перечитала багато найрізноманітніших книжок – у бібліотеці Пльохівської школи, де навчалася, та в клубній сільській бібліотеці. Особливо любила твори українських класиків – Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка та Панаса Мирного... З сучасніших – на душу лягла поезія Павла Тичини, Максима Рильського та проза Григора Тютюнника й Олеся Гончара.

У Львівському Будинку Вчителя з ініціативи Ліги Українських Жінок та за сприяння керівництва Будинку Вчителя і товариства "Рідна Школа" ім. Костянтини Малицької відбулося урочисте вшанування пам'яті української поетеси Софії Малильо з нагоди 90-х роковин від її народження.

Софія Малильо добре відома на Закарпатті, але по всій Україні її ще мало знають, недооцінюють, хоч внесла вона вагомий вклад в українську поезію та ревно працювала на громадській ниві задля розквіту Української Держави.

У некрологах після її кончини закарпатська преса й інтернет-ресурси писали: "Відійшла у вічність одна з найвеличніших поеток Закарпаття, 89-річна мучениця, жертва комуністичного тоталітарного режиму Софія Малильо – Софійка, як ніжно її називали земляки".

Радушинська Оксана. – …Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва: роман-фентезі  / О. П. Радушинська. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2016.

«…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва» – саме таку назву має нова книга письменниці Оксани Радушинської. Роман вийшов у світ у серпні 2016 року у видавництві «Твердиня» (Луцьк).

Рецензія Світлани Патри, журналіста, поетеси, а нині - й літературного критика.

(Рецензія на роман Оксани Радушинської «…Коли сонце було стозрячим. Амулет Волхва»)

Світлана ПАТРА

Радушинська Оксана. – …Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва: роман-фентезі  / О. П. Радушинська. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2016.

Прекрасне, зворушливе літературно-мистецьке свято до сорокаріччя обласної організації Національної спілки письменників України влаштували у бібліотеці імені В. Короленка. Надворі – снігові замети, холоднеча, однак на душі було по-весняному тепло й затишно. Так буває, коли бачиш щось хороше, справжнє, вартісне.

От і до спілчанського ювілею бібліотекарі та літератори поставилися неформально, постаралися на славу! Були і ошатно підготовлена книжкова виставка, і цікаві виступи, й почесні відзнаки, і чарівні пісенні вітання.

10 грудня Український дім, Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності, Козацька Лицарська Школа   запрошують на святкування Калити та на «Козацький гарт»!

На Сході України – війна. Війна не лише за територію, а і за цінності, звичаї, ідентичність. Українські воїни на фронті виявляють особливе лицарство і мужність, бо любов до рідного краю і звичаїв гартували їх змалку. Калита-забава на Андрія – і є тим народним святом, в якому чи не найяскравіше можна виявити свою міць, відвагу, кмітливість.