Поетично-музичну зустріч "Вайб липневої строфи" влаштували у Хмельницькому.
В обласній бібліотеці для дітей імені Шевченка лунали поезія та пісня в авторському виконанні Оксани Радушинської і Тетяни Череп-Пероганич, Віталія Міхалевського і Павла Михальчишина. Адже навіть у темні часи такі зустрічі здатні дарувати світлі миті, - переконані організатори.
У Лип'янці відбувся зворушливий та глибокий мистецький захід, присвячений пам'яті видатного українського поета-шістдесятника Миколи Томенка. Томенко – автор однієї з найзворушливіших поетичних історій про поневолену радянською владою українську жінку – поеми "Із трудової книжки матері".
Захід, проведений на високому рівні завдяки старанням керівництва громади та місцевого управління культури, зібрав поціновувачів українського слова. Кульмінацією стало нагородження переможців щорічної Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Миколи Томенка. Цьогоріч лауреатами стали письменниці Ніна Шаварська, Тетяна Череп-Пероганич (Київ), Галина Гузовська-Корицька (Тернопіль), а також місцевий композитор та рок-виконавець Сергій Сторожев.
Премії вручали голова конкурсної комісії Володимир Поліщук та син поета, відомий український кінорежисер і кіносценарист Тарас Томенко.
“Кажуть, що в біді чужі люди стають своїми”.
Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото / Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025, — 168 с. + вкл., іл. ISBN 978-617-8136-42-0.
Ця книга не тільки незвична, але й незвичайна, бо війна в ній скоріше відчувається, ніж просто описується. Біда, спричинена війною, просочується у самі глибини єства читальника, у кров і плоть, змушує разом з авторами наново переживати події 2022 року. Це – книга про співпочуття людей в часи, коли раптово руйнується звичне життя, світ стає малозрозумілим і подекуди навіть ворожим. Лаконізм, образність, концентрація почуттів на тлі гостро відчутної правдивості емоцій і Тетяни та Юрія Пероганичів, і хлопчика Богданчика стає фактографічною мозаїкою буднів людей, відірваних від свого дому. Це – правда про війну, яка вражає позірною буденністю і непідробною справжністю. А ще – це тонко переданий внутрішній світ людей, які попри все не втратили віру в милосердя і людяність. “Завжди пам’ятатимемо, як нам господар розпалював п’єц у сусідній кімнаті ранесенько, поки ми спали, ... як полагодив для Богдана велосипед, ... поїздку на галявини з квітучим шафраном... І ще багато всього”.
Під час Тижня київських письменників в українській Вікіпедії найвідоміша онлайн-енциклопедія поповнилася більш як 50 статтями.
Про результати заходу повідомив співзасновник Вікімедіа Україна та член громадської ради Київської організації Національної спілки письменників Юрій Пероганич на пресконференції в Укрінформі.
“На початку конкурсу були відсутні статті про близько 200 членів Спілки. Протягом конкурсу додано 55 статей: на чверть ми цю прогалину заповнили протягом тижня. Чотирнадцять учасників сумарно написали статей на 330 тисяч знаків, або 165 сторінок, якщо брати за текст однієї книжкової сторінки 2000 знаків”, – розповів він.
"Віршню" незабаром 30. Традиційно напередодні його проведення говоримо із засновником фестивалю - відомим українським письменником, громадським діячем, українським воїном Сергієм Пантюком.
- Фестиваль не втрачає актуальності. Щоразу, як тільки, з'являється оголошення про його чергове проведення – під цим оголошенням безліч схвальних коментарів від авторів різного віку, які бажають виступити. Сергію, чим "зваблюєш" шанувальників фесту? Які творчі секрети маєш?
— За багато років, думаю, причетні до творення літератури люди помітили, що "Віршень" – вимогливий до наявності таланту і водночас дуже демократичний фестиваль. А ще він створює дружню, майже родинну атмосферу та згодом надовго залишає цей позитивний посмак. Хіба цього недостатньо, щоб "звабити" нових адептів? А ще "Віршень" – не бренд і не проєкт, це явище і середовище, яке протягом минулих кількох років розвивалося і функціонувало мало не цілорічно. Ще й у різних куточках України. А сам я старався якомога менше впливати на цей процес, передаючи умовні повноваження усім охочим. Мабуть, саме тут таїться секрет успіху.
У видавництві «Час Змін Інформ» (директор Костянтин Климчук) вийшла друком чергова збірка поезій письменниці, журналістки, громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про Маму». Це своєрідна присвята мамі авторки та всім українським матерям, які сьогодні несуть на своїх плечах тяжкий тягар війни.
У книжці зібрано поезії різних років, які поетка писала про найдорожчу людину – маму. Деякі з них написані на початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну, коли з рідними людьми, які понад місяць перебували в окупації, авторка не мала ніякого зв’язку.
Онлайн презентація збірника відбулася у минулий четвер, 6 травня за підтримки Національного музею літератури України. Модерувала захід поетеса, науковиця Тетяна Шептицька.
Редактор збірки письменниця Інна Ковальчук. Технічна редакторка Тетяна Виговська. Ілюстрації для книжки виконані художницею Олександрою Кондратенко.
— Гуси-гуси!— Га-га-га!— На Московію?— Ага!— Що ж, летіть,Наснаги й сили.Орків кидайте в могили.Забивайте їх крильми.Зверху - ви,А знизу - ми.Знищимо всіх до одного,Не шкодуючи нікого...Отже, гусоньки, до зброї!— Га-га-га, завжди готові!— Гуси-гуси!— Га-га-га!— На Московію?— Ага!
Мама питає: - Що ж воно тепер буде?
Скільки ще горя наробить ця клята війна?
Хай ласка Божа із нами, дитинко, пребуде...
Слухаю маму, і бачу веселку з вікна...Мама говорить: - А дні нині майже весняні.
Можна насіння потроху купляти. Нема
Моркви. Й капусти... Та тільки бери, ту що рання.
От, щодо квітів, вирішуй на місці сама.Мама сміється: - Упала посеред двору.
Смішно чого? Та спіткнулася ж об кота...
Але все добре. Приїдете, кажи, скоро?
Зробила для вас сальтисон. Ой, така смакота!
Мама питає: - Що ж воно тепер буде?
Скільки ще горя наробить ця клята війна?
Хай ласка Божа із нами, дитинко, пребуде...
Слухаю маму, і бачу веселку з вікна...
Гостя СловОпису – відома журналістка, поетеса Тетяна Череп-Пероганич.
Тетяно, завжди із задоволенням читаю Ваші проникливі й глибокі вірші в соцмережах. Що надихає на поезію в наш такий прозаїчний час?
Почала писати дуже рано. З дитячих літ. Перші тексти з’являлися в районній і обласних газетах. У 1996 році вийшла моя перша маленька поетична збірка «Ідуть дощі», яку редагував і до якої написав передмову, чим дуже мені допоміг, нині покійний професор, поет, критик Олександр Астаф’єв. Тоді я, мабуть, чи не вперше, відчула як важливо, коли поруч з тобою ті люди, які можуть чомусь навчити, порадити, підтримати, вселити віру у власні сили. Саме за це я вдячна і Анатолію Погрібному і Дмитру Головку. Кожен з цих письменників у свій час – були моїми вчителями, моїми натхненниками. Бо натхнення я теж отримую і від спілкування з хорошими, освіченими, цікавими людьми.
17 листопада Національний музей літератури організував гранично важливий та актуальний захід – зустріч із письменниками, чиї твори увійшли до першої в Україні антології майданівської лірики «Материнська молитва. Українки — героям Майдану», котра побачила світ у видавництві «Наш формат» у лютому 2014 року. Її упорядниця – знана письменниця та громадсько-культурна діячка Тетяна Череп-Пероганич. У книзі опубліковані поезії Оксани Радушинської, Тетяни Череп-Пероганич, Іванни Стеф’юк, Галини Фесюк та багатьох інших письменниць (про "Материнську молитву" читайте: http://surl.li/arzgb).
«Зазначу, що збір матеріалів як такий — не оголошувався, - розповідає Тетяна Череп-Пероганич. – Восени 2013 року ми створили портал «Жінка–УКРАЇНКА», яким я керую. І вірші, що надходили на нашу пошту — в часи Майдану вони буквально посипалися. Я не пригадаю, аби ми відхилили котрийсь текст. Дуже хотілося зберегти оті поетичні скарби новітньої історії України».