Жила-була у лісі ялинка. Серед інших високих сосен та ялин, серед рясних берізок та вільх ялинка бачила себе дуже непривабливою. І коли легенький вітерець заводив жваву розмову у лісі, то всі деревця починали шелестіти-гомоніти між собою. Тільки ялинонька з ріденьким та тоненьким голосочком своїх голочок мовчки сумувала. Її ніхто не чув, на неї ніхто не звертав уваги. Одного разу ялинці стало так сумно, що вона не витримала і заплакала. Сльози одна за одною стікали з її голочок і капали на невеличкий горбочок під ялинкою, який раптом ворухнувся.

- Зайчик? – здивувалася ялинка. – Звідки ти тут?

- Спав, поки якесь дівчисько сліз не розпустило, -  пробубонів зайчик спросоння. – І чому ми плачемо?

В одному казковому лісі жила родина дятликів. Дятлик-тато був дуже поважним у лісі птахом, частенько пропадав на роботі. Треба вам сказати, що коли дятлик-тато працював, - чути було у всьому лісі. Невтомний птах-трудівник розгулював зранку до вечора по стовбурам дерев, вистукуючи старанно кожен сантиметрик та прислуховуючись. Коли на кожен свій стук дятлик-тато чув такий же гарний відгомін – він задоволено залишав перевірену ділянку та переходив до наступної. Якщо ж стук був глухуватий - не той, що дзвінко розлітається по лісу – дятлик-тато починав ретельно нишпорити по стовбуру, обстежуючи кожнісінький куточок, дістаючи з-під кори комашок та черв’ячків, таким чином дбаючи про здоров’я кожного деревця в лісі.

Мама-дятлиха теж інколи простукували ближні деревця, але не стільки для лікування дерев, що було обов’язком дятлів, скільки для пошуків комашок та черв’ячків на вечерю.

Першого грудня, минає 25 років від нашого Референдуму про незалежність України та перших президентських виборів.
Логічно, що 48-е число тижневика "Слова Просвіти" відкриваємо кореспонденцією Петра Антоненка про цю подію. Цікаві цифри, які подає й аналізує чернігівський журналіст. Скажімо, 57 відсотків севастопольців проголосували за Незалежну. Або про те, як в Україні "приживалася" посада глави держави і як її сприймає електорат з кожним наступним Президентом.

Відомі українські письменники з Чернігова Тетяна та Сергій Дзюби стали щойно лауреатами Міжнародного літературно-мистецького фестивалю в Румунії, у Бухаресті, який щороку організовують румунська Академія та Фундація Пауля Полідора. Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії Румунії, знаний письменник, перекладач, автор популярних пісень Пауль Полідор представив на престижному фестивалі у своєму перекладі твори Івана Франка (тут тепло й гарно вшанували нашого класика) і сучасних українських поетів – Сергія і Тетяну.

Взагалі, в 2016 р. вірші чернігівців друкувалися в провідних румунських часописах, зокрема їхній творчості присвячені журнали румунської Академії – ошатний фотопортрет Тетяни розмістили на обкладинці липневого номера (там же подано близько тридцяти її віршів), а фото Сергія – на обкладинці вересневого академічного часопису, у якому, крім його творів, надруковано й різноманітні матеріали та відгуки про діяльність Міжнародної літературно-мистецької Академії України, котру очолює Сергій Дзюба.

25 листопада 2016 року на базі факультету іноземної філології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова  відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Шкільна літературна освіта: вчора, сьогодні, завтра».

Організаторами круглого столу виступили кафедра методики викладання світової літератури та кафедра російської і зарубіжної літератури факультету  іноземної філології НПУ ім. М. П. Драгоманова, Український освітянський  видавничий  центр «Оріон» і часопис «Всесвітня література в школах України».

Письменницькій організації Чернігівщини — 40 років

Перевисаю спогадами у той далекий зимовий день сорок років тому, коли в читальному залі Чернігівської обласної бібліотеки ім. В. Короленка відбулось маленьке свято, що потім розрослося у знакову подію в духовному житті краю: створено обласний письменницький осередок. 

Пригадаймо: 70-і роки були погромними для української літератури, загалом культури, за щонайменшими проявами інакодумства радянській репресивній системі бачився націоналізм. І тому не дивно, що найбільше сумнівався щодо створення письменницької організації секретар обкому партії, який відповідав за ідеологію, Олександр Дериколенко. Він не раз говорив ініціатору заснування осередку, до речі, наймолодшому оспілчаненому серед літераторів Придесення, Станіславові Реп’яху таку засторогу: «Навіщо тобі ця організація, матимеш тільки одні неприємності…»

В Україну з серією поетичних вечорів приїхала відома азербайджанська поетеса Кенуль Ариф.

Її поезія – голос самотності у світі, що оглух і осліп від байдужості. Це поезія східної жінки, яка вміє терпіти й прощати, любити й радіти кожній хвилині життя. 

Вірші Кенуль Ариф перекладені багатьма мовами.

Незабаром збірка її поезії вийде в Україні. Два дні поетеса з виступами перебувала в Києві, а 1 і 2 грудня виступить перед шанувальниками поезії Луцька і Рівного. 

Голова Солом’янської РДА Максим Шкуро разом з мешканцями району, постійними читачами та гостями відкрили бібліотеку сімейного читання № 13 після ремонту, що знаходиться на просп. Відрадному, 14/45. Бібліотека заснована ще у 1968 році. Книжковий фонд складає майже 27 000 примірників. Щорічно бібліотека обслуговує більше 2, 5 тис. користувачів.

«Сьогодні ми відкриваємо не просто найкращу бібліотеку, а єдину повністю відремонтовану та реставровану бібліотеку. Це не просто бібліотека, а справжній сімейний клуб Відрадного та всього Солом’янського району. Адже тут постійно проводяться майстер-класи, різноманітні заходи для дітей та дорослих, працюють гуртки, є Інтернет та сучасні комунікації», − зазначив голова Солом’янської адміністрації Максим Шкуро.

Як привити собі чи дітям багатство і чистоту мовлення, як формується мовне чуття – про ці та багато інших актуальних питань філології і українства загалом ми поспілкувалися з професором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, завідувачем кафедри слов'янських мов, Заслуженим працівником освіти України Миколою Петровичем Лесюком.

Шмигельська Леся. ПроСвіт. Поезії. – Івано-Франківськ: Симфонія форте. 2016. – 112 с.

У наш час нерідко реальному побаченню або дружбі чи співпраці передує віртуальне знайомство. Так само віртуально знайомимося з творчістю багатьох письменників. Ось і я запізналася з цікавою поетесою на всеохопному Фейсбуці. І та наша дружба уже перевищує декілька років. Поки що не бачила особисто самої Лесі Шмигельської, але вже люблю і її твори, і їхню авторку. Мало того, пані Леся звернула увагу навіть на мою скромну творчість, відгукнувшись на дві збірки! Я ж мала за честь написати відгук про її збірку «Всеобрій». А сьогодні мою увагу привернула ще одна, нова, збірка пані Лесі: «ПроСвіт». Впевнена: не скажу про неї краще, ніж уже мовили відомі поети і рецензенти, однак хочеться таки додати і своє слово, слово захоплення справжньою поезією. Тож скажу просто і щиро, скажу – як читач.