Тетяна Петровська

Тетяна Петровська — біографія

Тетяна Василівна Петровська народилася 19 серпня 1962 року у м. Феодосія, Крим. Дитинство та юність пройшли в Могилеві-Подільському на Вінниччині. З 1981 проживає на Київщині. Закінчила Вінницьке педагогічне училище та Переяслав-Хмельницьку філію Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького. Вчитель-методист. Відмінник освіти України. Кандидат педагогічних наук.

Авторка збірок поезій «Усмішка м’яти» (1995), «Береги» (1998), «Вічна любов» (2005), «Відкритий урок» (2012), «Абетка любові» (2018), «Весняний цвіт» (2022); збірок пісень у співтворчості з композиторами «Сині фіалки» (2007), «Школа – наша берегиня» (2014), «Нотні сходинки» (2014) та видань для дітей «У веселки сім доріг» (1998), «До школи» (2006), «Веселі першокласники» (2017). Авторка програми «Поетика» для 1-4 класів (2010), методичних посібників «Поетика» (2010). Ініціаторка і організатор проведення районних, обласних і Всеукраїнських поетичних конкурсів «Зерна доброти» та Всеукраїнського поетичного конкурсу «Білий голуб».

Україна – наша доля!

УКРАЇНА

Ти одна для мене, тільки ти.
Рання вишня обрій відкриває.
Повесні умієш так цвісти,
Що ніхто тебе не забуває.

Ти пройшла нелічені шляхи
І змогла руїни подолати,
Щоб до гнізд верталися птахи,
Діти йшли до батьківської хати.

Ти одна для мене на землі
У Дніпрі гойдаєш синє небо.
Ти зросла у пісні на крилі,
Що летить у світ, мов білий лебідь.

Ти розкрила квітня пелюстки,
Вишила рушник моєї долі.
Хрестиком мережила роки,
Щоб з’явились верби і тополі.

Поезія Тетяни Петровської

* * *

Не вистачить птахам бронежилетів,
На дужих крилах небо голубе.
І як герої рідної планети
Не уявляють у пітьмі себе.

Прихильна не до всіх пташина доля,
До вибухів не звикнути ніяк.
Мов світло, переможе добра воля,
І ворог відповзе, немов змія.

Блакитний простір обіймають крила
Донині неприручених птахів,
Коли слабким піднятися несила,
Відчути на собі політ віків.

Коли окопи чорнозем розрили,
На берегах провалля пролягло,
Птахи в польоті набирають сили,
Як чорні хмари, розганяють зло.

Об'єднати вміст