Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Вірші Вікторії Льоди-Репецької
Січень 19, 2016 - 10:46 — perohanych* * *
Вже Новий рік дзвенить
На наш поріг – ступає.
Най українців всіх
Лиш щастя обіймає.
І запах хвої ніздрі вже лоскоче.
Хай збудеться все те, що кожен хоче.
* * *
Кудись втікає сонце в надвечір'я,
Іде за обрій і донизу нахиля.
А в небі загораються сузір'я,
Та місяць ніч на волю визволя.
Скарби небесні – зорі самоцвіти,
Зірки-сузір'я – вишиванки квіти.
Згори, на землю, блиск свій надсилають.
Дівицю ніч, мов перли прикрашають.
І ніжиться та ніч в яскравім зорепаді,
Маркіян Свято. Нові пісні.
Січень 18, 2016 - 20:36 — perohanychМаркіян Свято «Горобина» (2015). О. Злотник, М. Мельников.
Маркіян Свято «Спогад», муз. Павло Дворський, сл.Олександр Матвєєв, укр. текст Галина Калюжна.
«Рушник розкинув над Ісусом крила…»
Січень 18, 2016 - 19:04 — perohanychОльга Антонівна Штепа народилася 10 грудня 1936 р. в селі Сваричівка, на Ічнянщині. Автор книжок поезій «Так мені нагадала циганка» , «Любов – моє дихання», «Чорнобривці цвітуть»… Понад п’ятдесят років працювала бібліотекарем. Донька відомого народного майстра Антона Штепи. Член Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця».
* * *
Хурделиця спіраллю світ закручує,
Не видно вже ні стежки, ні дороги.
А вітер грає лозами над кручею,
Мелодію ночей штурляє до порогу.
Лоза свистить тоненько пріма-скрипкою,
Старезний дуб озвався контрабасом,
Неначе в кастаньєти трусить шибкою,
Б’є хвіртка із розгону тулумбасом.
Олександр Гаврись. Вірші з книжки «І таке буває»
Січень 18, 2016 - 18:53 — perohanych
* * *
Гнат Петрович у лікарню
Зібрався лягати,
А для цього треба спершу
Аналізи здати…Він же звечора напився
Зеленого зілля
Так, що й очі не розплющить
Вранці на похмілля.Як тут бути бідоласі?
Що кому казати?
Попросив куму за нього
Аналізи здати…Посадили Гната в крісло,
Стали обдивлятись
І тихенько між собою
Почали сміятись:«Ви – уже й не молоденький,
А такий тендітний…
Аналізи показали
Те, що ви – вагітний!»Гнат із ляку закричав:
«Це не може бути!
Щоб отак… Коли і як?
Не можу збагнути!»А ті «кляті» лікарі,
Отакі уперті,
Кажуть: «Гнате Петровичу,
Ви вже на четвертім…Тож, як будете іще
Лікарів дурити,
Доведеться вам тоді
Дитя народити!»
Ялинчині картинки
Січень 13, 2016 - 20:28 — perohanych
У дворі росла Ялинка – гарна мамина дитинка, наче дівчинка мала, нове платтячко вдягла. Ну, а старша та Ялина – вже достоту, біля тину, наче тітонька: «Агов! Хто прийшов i хто пішов?» Отака була цікава. Головна її забава – тихо мружитись в теплі: «Що там діється в селі?»
А Ялинка-невеличка, пустотлива як синичка, вітерця за чубчик – смик! Тут горобчики – у крик:
– Нумо, друга рятувати, а пустуху лоскотати!
День пелюсткою зліта, а маленька пiдроста.
Якось бавилась Ялинка. Коли глядь: внизу... картинка. Вийшло так, що впала тінь – силует синички Пiнь. А якщо сюди гіллячку, то ми маємо конячку, повернути вбік отак – на портреті вже гусак.
Поезія Анжели Левченко
Сонях
Заквітчаний літом строкато-барвистим
Свій чуб золотий кучерявий схилив
Сонях самотній, загублений в листі
Густих анемоно-жоржинових злив.
Дитинство моє там десь бавиться й досі,
І стежкою доля – у чисті поля,
І щастя у небо летить стоголосе,
Молитвою тихою благословля…
…Гуде мегаполіс. Байдужі обличчя.
Суєтність, розхристаність душ і думок,
Розмови асфальтно-відчужені й звичний
Щоденний знеможено-загнаний крок.
І проблиск надії. І сни зорепадів,
Мов чиста вода з ніжних маминих рук,
Мов крапля спасіння для серця розради
І сльози прозріння й болючих розлук…
Від стогону часу схилилась хатина
Та в ній не лунає вже голос батьків…
Лиш вічна спокута – колюча шипшина
Та пташкою зронений сонях дозрів…
Проза Анжели Левченко
Жити заради Батьківщини
— Сьогодні про війну не пишуть хіба ледачі й дурні, – Іван Іванович багатозначно глянув на кореспондентку свого видання, не відриваючись від телефонної розмови і одночасно перекладаючи стоси паперів на робочому столі. – Давай, давай, Чулковська! Ти мене зрозуміла! Вперед!
Таміла вийшла з кабінету, тихо зачинивши двері. Звісно, для журналіста не існує такого «не хочу», «не буду». Але настрою писати на цю тему взагалі не було.
