Виставляючи на портал чергові матеріали, згадала про те, що творимо вже третю осінь поспіль нашу "Жінку-УКРАЇНКУ".

Перша новина про творчий вечір у Києві Оксана Радушинська з'явилася на порталі 6 жовтня 2013 року. З тих пір стільки новин виставлено, що не знаємо їм і ліку. Потім був логотип, який створила нам художниця Таміла Гринюк. Далі почали активно надсилати свої матеріали Еліна Заржицька та Любов Відута.

Думали й над зміною назви, коли серед дописувачів все більше ставало чоловіків, але вирішили не зраджувати тій, яка народилася на початку.

Третій випуск альманаху «Октава» продовжує знайомити коло музикознавців, виконавців та прихильників музичної культури із життєдайною творчістю, у першу чергу композиторів-аматорів та самодіяльних артистів різних регіонів нашої країни.

Поміж дванадцяти поданих матеріалів альманаху яскравим букетом представлені вже традиційно рубрики: нариси, авторецензії, інтерв'ю, ноти.

Ідучи на зустріч побажанням читачів, у цьому випуску ми збільшили вдвічі обсяг сторінок із нотами нових аматорських пісень. Причому, серед них подано як твори ускладненого характеру так і адаптованого для виконання музикантами у дитячих садках, школах та самодіяльних колективах початківців.

Актуальними подіями тижня традиційно розпочинається 45-й номер газети "Культура і життя". «У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулась урочиста церемонія відкриття 46-го Київського міжнародного фестивалю «Молодість». Цього року буде презентовано понад 200 фільмів із понад 60-ти країн світу», - повідомляє прес-служба Міністерство культури України. А «українські видання на Франкфуртському книжковому ярмарку, який тривав із 19 по 23 жовтня, відзначені одразу в декількох категоріях». Рубрика «Актуально», як завжди «гаряча». Там знайдете, зокрема, роз'яснення Мінкультури щодо пожежі в Національному музеї народної архітектури та побуту України. 

Сергій Лащенко – автор рубрики «Ідентичність» пропонує поговорити про роль козацької ідеї у збереженні української ідентичності. Адже сімдесят років минуло з дня смерті галичанина Кирила Трильовського. Хто це - знайдете відповідь у статті «Козацька грань українськості». Автор рубрики "Ідентичність" переконаний, що «Пісня зближує народи». Який вплив мають національні пісні на нашу ідентичність читайте в газеті "Культура і життя".

Вітаю! Пишу раніше, абись мали час подумати й вирішити: чи належимо ми всі до тих національно-патріотичних сил, які здатні об'єднатися, аби чинити тиск на владні структури для здійснення справжнього державницького процесу?Це-скажу одразу- переказ думки Джеймса Мейса, людини, яку Україні послав Всевишній і якого вибрали наші мертві, на докір сліпоглухонімим живим сучасникам.

"Україна:матеріалізація привидів" - так називається книжка,яка щойно вийшла в світ у в-ві "Кліо", упорядкована Наталею Дзюбенко-Мейс. Про книжку і не лише про неї розмовляємо з Наталею на шпальтах 43-го числа "Слова Просвіти", яке відправили до друкарні, аби вже в четвер читачі взяли його до рук.

Віктор Винник і «МЕРІ» оголосили про дату виходу у світ нової, четвертої за ліком платівки, реліз заплановано на 25 листопада цього року. Але перед тим музиканти вирішили поставити крапку на свому старому альбомі 2014-го «Кулями Любов…». Оскільки неоприлюдненою з нього залишилась всього одна пісня, команда хотіла б представити її слухачам. Це буде трек із символічною назвою «Coda». «coda» це музичний термін, що означає закінчення твору, і саме цією піснею «МЕРІ» закривають тему минулого альбому. Треба відмітити, що пісня вийшла найліричнішою з усієї платівки, бо альбом «Кулями Любов…» за змістом був дуже соціальним. Трек спродюсовано самими музикантами «МЕРІ». Музику Віктор Винник написав у співпраці з гітаристом команди Віталієм Гудзієм, а аранжуванням зайнялись відповідно Віталій Гудзій та ударник групи Володимир Андрієвський. Отже усе має свій початок, і усе має свою «Сoda»…

Любительський відеозапис.

Цього року минає 10 літ, як енергійні та відчайдушні поети-мрійники об'єдналися для спільних зустрічей та творчості на планеті Sevama :)

Дехто і не сподівався, що натхнення стане на такий тривалий період, а натхненні творці Севами Оксана Яблонська та Іван Кушнір вірили, що втілять не одну мрію. І це їм успішно вдається, адже Sevama постійно повниться творчими та відвертими авторами різного віку, яких об'єднує любов до Слова та України. І це не просто високі слова, це життєве кредо.

Якщо познайомитися у Вікіпедії з біографією відомого українського письменника, перекладача і громадського діяча Володимира Вакуленка, то там, окрім щойно сказаного, можна прочитати й наступне: «…активний учасник Народного Майдану. Був поранений у Маріїнському парку 18 лютого 2014 року під час сутички з "тітушками". Правих анархо-ліберальних поглядів, серед своєї тусівки визначений як анархо-панк. Нагороджений відзнакою "Срібний тризуб" на честь до 20-річчя Незалежності України (2011). Лауреат таких премій: конкурсу патріотичної поезії «Золотий Тризуб» (2011), міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка (2012), Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича (2014), Міжнародного конкурсу Коронація слова (2014). Дипломант конкурсу " Гранослова-2016 ". Автор збірок поезій: «Монограмота» (2008), «Ви…не» (2011), «Ми, Провінція!» (2012), «Святославова Сварґа» (2016); Дитячих книг: «Сонечкова сім'я» (2011), «Татусева книга» (2014), «Ukrainian Fairy Tales for Little Patriots» (2016); Роману: «Heart Attack for Gourmens: Wariat`s Diary» (2016), «Інфаркт для ґурманів. Щоденник вар’ята» (2016)…».

Це коли коротко про головне. А насправді поміж біографічних рядків ціле життя, яке й привело Володимира до всього, що на сьогодні має. Тож попросила у нього поділитися рецептами успіху і дуже вдячна за таку несподівано відверту розмову.

21 жовтня 2016 року, у п’ятницю, звичайну для більшості людей, приміщенні Благодійного фонду «Смолоскип» у Києві витала тиха туга – родичі і друзі зібралися на презентацію книги «Я завжди знаходжу світло» Юрія В. Ноги. Та чи тільки заради цього прийшли всі його близькі? Бо ж навіть сам Юрій іронічно ставився до друку своїх творів – писав він не для заробітку, для душі. І цей вечір повністю присвятили йому, Поету і Людині...

                                                   (Мандрівний  есей)

Дев’ятий рік я не дивлюся телебачення. Не слухаю радіо. І не читаю газет. Це мій власний соціальний протест негативно захаращеному українському та світовому медіа-простору на тематичному, концептуальному та мотиваційному рівнях. Дев’ятий рік я закрила очима й плечима на теракти, авіакатастрофи, пожежі, війни, потопи, буревії та державні перевороти. Але я ніде не можу сховатися від цієї інформації! Вона наздоганяє мене і руйнує ізсередини! Вона доходить до мене іншими, навіть найвужчими інформаційними каналами і робить свою деструкцію. Я не відстала, на превеликий жаль, від жодної суттєвої новини українського та світового соціуму. Бо від реальності не сховаєшся… Війна на Сході України… АТО… Сотні тисяч біженців і переселенців… Тисячі вбитих і поранених, зниклих безвісти… Ллється кров людська рікою… Мені тяжко від цього… Ніби я в чомусь винна…  Як отой інтермеццівський персонаж, я неймовірно від усього стомилася… Пішла навіть до військкомату. «Беріть мене на війну, - сказала. – Я вже нажилася». Там на мене довго й підозріло дивилися якісь пани полковники синьоокі. А потім відповіли: «Купляйте бронежилет, військову форму, спальний мішок – і вперед!»… Іти на війну за власний рахунок мені виявилось не по кишені…