21 жовтня 2016 року, у п’ятницю, звичайну для більшості людей, приміщенні Благодійного фонду «Смолоскип» у Києві витала тиха туга – родичі і друзі зібралися на презентацію книги «Я завжди знаходжу світло» Юрія В. Ноги. Та чи тільки заради цього прийшли всі його близькі? Бо ж навіть сам Юрій іронічно ставився до друку своїх творів – писав він не для заробітку, для душі. І цей вечір повністю присвятили йому, Поету і Людині...
Чернігівська бібліотека імені М. Коцюбинського отримала нові книжки українських письменників, і серед них одразу привернув увагу роман нашого земляка Андрія Кокотюхи «Вогняна зима».
Події зими 2013-2014 років змінили життя країни та життя кожного українця. В історії нашої держави вони залишаться під назвою Революція Гідності. Новий роман відомого прозаїка, «Золотого письменника України», переможця популярного конкурсу «Коронація слова» Андрія Кокотюхи – це складна мозаїка емоцій, що вирували і на Майдані, і в Маріїнському парку, і навіть під шоломом бійця «Беркуту».
Телеканал «Україна» розказав подробиці підготовки детективної 16-серійної мелодрами «Потрійний захист», прем'єра якої відбудеться в ефірі каналу «Україна» навесні 2016 року.
Вчинок тимчасового міністра закордонних справ України Андрія Дещиці під посольством РФ набув широкого розголосу та викликав неоднозначну реакцію. Дипломат порушив усі правила дипломатії, заспівавши всеукраїнський хіт про Путіна. Назвемо речі своїми іменами: український міністр обматюкав першу особу Російської Федерації і це отримало широкий міжнародний розголос.Російська сторона вже наполягає на негайній відставці зухвалого українського дипломата. Західні колеги пана Дещиці визнали його вправним дипломатом, котрий у критичний момент узяв вогонь на себе та знизив градус напруги під посольством РФ, де, крім справжній активістів та розгніваних громадян, однозначно крутилися провокатори. А українці розділилися в думках.
Перше: це закон Колісниченка-Ківалова. Ви фанати Колісниченка?
Друге: закон, прийнятий з порушеннями, повинен бути скасований, як і решта інших "копитних".
Третє: с языками надо шо-то решать. Але лише після того, як відбудеться наступне:
1. Буде покарано всіх, хто вбивав на калічив громадян України не лише від 30 листопада 2013 року та по цей день, а й від березня 2010 року..
2. Комуністична партія та радянська символіка будуть заборонені. Демонтовані символи - в краєзнавчі музеї, з поясненнями, що вони означають.
3. На території України ніде, крім музеїв, не буде пам`ятників Леніну.
Не знаю, в який спосіб донести своє прохання до колег-журналістів, котрі розуміють, що відбувається в країні просто зараз. Не певен, чи це почують і, головне, що це візьмуть до уваги. Проте оприлюднити прохання треба.
Воно полягає в тому, що відтепер треба чітко визначитися в поняттях та бути максимально точним у визначеннях і вживанні певних слів, фраз та термінів.
Насамперед нормальна людина, працює вона в ефірі чи пише репортаж або інший текст, повинна перестати вживати слово "правоохоронці", коли говорять про українських співробітників міліції та силових структур загалом. Вони в кращому випадку силовики. У гіршому - фашисти. Бо наші з вами права не охороняють. Не захищають, а зачищають. У тих, кого колеги за інерцією, ще в щось вірячи, іменують правоохоронцями, є всі права для того, аби зупинити нас на вулицях, запхати в машину та передати до суду. Який уже наступного дня своїм вироком відправить кожного в тюремну камеру. Смішно звучить, але менти цими днями навіть не корумпровані: їм не можна, опустивши очі, запропонувати 200 гривень за свободу. Або так: гроші візьмуть, але в тюрму все одно повезуть.