Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Поезія Вікторії Рутковської
Минуло 40 днів, як на вівтар свободи поклали своє життя хлопці з Небесної Сотні. Світла їм пам’ять і вічний спокій! Разом зі свічкою й квітами на місце загибелі Воїнів Світла я кладу і цей вірш.
НЕБЕСНА МУЗИКА – НЕБЕСНІЙ СОТНІ
Небесна музика звучить…
В жалобі ангели співають…
Життя мінливе – тільки мить
Із вічністю нас розділяє…Ще вчора ви були живі…
Кохали, плани будували…
Судився ж вам недовгий вік –
Домівкою вам небо стало…Ген - ген курличуть журавлі:
«Небесній сотні слава! Слава!»
А ми лишились на землі
Продовжувати спільну справу.
Вірші Інни Булько
Вишня
Білим цвітом весна коси заплела,
Наречена-вишня квіти одягла.І минулу весну якось пригадала -
Дівчина-красуня зустрічі чекала.Ти прийшов козаче, тільки ніч упала,
Знову зоря ясна в небі запалала.Та кохання пісня усю ніч лунала,
Закоханих цвітом вишня посипала.До світанку молоді милувалися,
Гаряче та ніжно цілувалися.Тільки промінь сонця починав блищати,
Як козак поїхав землю захищати.
Авторські шоломи - писанки нового часу
У письменниці Міли Іванцової, яка від початку Майдану бере активну участь у його житті (навіть в найнебезпечніші хвилини), є цілий фотодоробок розписаних шоломів.
«У Різдвяну ніч, - розповідає вона, - зайшли ми з донькою в приміщення КМДА, роздивлялися, фоткали, аж раптом біля сцени побачили за столом людей, які... розмальовували шоломи! Звісно, почала знімкувати. А нам запропонували - можете й самі долучатися!
Ооооо! :) То направду було найдивовижніше Різдво в моєму житті!
Ну, а після того понеслося - то для виставки в КМДА, то для знайомих хлопців з Майдану як свого роду оберіг... Цей процес став свого роду терапією у найважчі дні зими...
Іванна Стеф'юк. Інтимна лірика
****
Тут пахне м’ятою, і ніч куди гостріша,
І зріє тиша, капає на лист…
Багато неба – хочеться ще більше –
А хмари дві – ну ніби обнялись.Так тепло в думці – знов тебе згадала,
І ніч тепліє – капають зірки.
Я на долоні квіти розіклала –
По дві теплюстки падають з руки.Не спиться зовсім – певно, то від м’яти,
І тепла-тепла молода трава…
Не поспішай цю ніжність допивати –
Хай крутиться від ночі голова…
Проза Людмили Чечель
Не вірю...
Мамусю, вони знову прилетіли. Горлиці сіли на воротях, про щось лагідно вуркочуть. Притулившись один до одного, птахи пильно розглядають наше подвір’я. Я сиплю пригоршню зернят, які губляться у вже прив’ялому споришевому килимку. Пара сизокрилих обережно спускається на землю. Знаю, вони чекали, коли ти обізвешся й лагідно попросиш до двору… Вони сумують за тобою, як і я. Наш двір за мить осиротів. Ось і ластівки шугають, шукають твій силует. Одна вмощується на гілочку кліматіса й тужно дивиться… Якось, мамусю, ти запитала мене: «А ти знаєш, про що вони думають?»
На дозвіллі
Березень 24, 2014 - 23:10 — perohanych
Хтось колись визначив моє життєве кредо: завжди знає, чого хоче, і прагне того досягти.
Дуже люблю фотографувати й писати…
Отож, коли не пишу –розшифровую…
Коли не розшифровую – читаю…
Коли не читаю – малюю…
Коли не малюється – тчу на маленькому верстаті равликів. Назвала їх «Равлики бажань». Дарую друзям на здійснення бажань…
Щороку, на свій день народження, придумую якусь приємну програму.
Цього року виготовила й вишила бісером 19 ( число, день народження) сердечок й роздарувала найріднішим та найближчим друзям. J
Трохи бавлюся бісером, вишиваю…
Люблю каву. Колекціоную кавові горнятка. Їх уже біля три сотні…
Поезія Олесі Чайки
***
Наче равлик, ховаюсь я від людей,
А хто мене сховає від думок моїх?...
ВСТАВАЙМО, БРАТТЯ!
У променях ранкової зорі
Свої складали думи кобзарі.
Слова їм вітер шепотів, а місяць
Мелодію сріблясту тихо грав.
В піснях сумних і невеселих,
Ховався біль за Україну.
Печалі спивши повний келих,
Вона повстане із руїни!
Вона повстане і воскресне,
Преобразиться дух її,
Горить вогонь в козацькім серці,
Співають СЛОВО кобзарі.
Проза Олесі Чайки
МОЛИТВА
О, Единий мій!
Ти створив мене за своїм образом і подобою і дав мені життя.
Ти перебуваєш зі мною від дня народження до самої смерті.
Ти відаєш мої мрії і думки, знаєш про всі мої вчинки.
Ти проживаєш разом зі мною мої страждання, горе і радість.
Ти проводиш мене крізь вогонь покаяння і зцілюєш мої рани.
Ти дивишся на світ моїми очима і дихаєш моїми легенями.
Ти пульсуєш у кожній клітині мого тіла.
Ти – ясна хвиля моєї свідомості.
Хай Твоя дійсність постійно присутня у моїй – і вдень, і вночі.
Віднині, прісно, і довіку.
CОН
Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка
Я їх любив: кохані жінки Тараса Шевченка : поема / Любов Гонтарук. — Київ, 2014, «Золоті ворота». — 96 с., 8 арк. портр.
Довгий час побутувала думка, що Тарас Шевченко і кохання — речі несумісні. Молодий столичний художник і поет, бажаний гість на балах і в аристократичних салонах, любитель театральних вистав і музики — Тарас Шевченко кохав і був коханим! 22 роки кріпацтва і 10 років солдатчини скалічили його особисте життя. Він попадав в химерний любовний трикутник, над ним тяжів меч нерозділеної любові, він кохав без взаємності і дозволяв себе кохати, впадав у розпач і все життя мріяв про сімейний достаток, власну хату і вишневий садок.
У своїй новій книжці «Я їх любив. Кохані жінки Тараса Шевченка» Любов Гонтарук показала, що Т. Г. Шевченко — не лише геній, Великий Українець, а й проста, земна людина.
Завантажити книгу в форматі PDF
Поезія Анастасії Черняк-Котлінської
Я зайва
Я зайва там, де збір протесту,
Чарує на метлі Яги.
Від Києва і аж до Бреста,
Наметує пусті круги.
Я зайва, в подумках про вбивство,
Кривої гідності без прав.
Згубити в смітнику дитинство,
Яке Ісус святим назвав.Я зайва, в батьківській домівці,
Топтати вік фундамент діб.
Де кожен вислів, як на плівці,
Вирощує зерно на хліб.Я зайва, де кохають злісно
І в тій неправді плодять плід.
Якому між батьками тісно,
Бо в почуттях сімейних літ.Я зайва за пустим столом,
Який руйнується харчами.
Де п’ють живу зубами кров,
Зажерливі піаром дами.
