Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Творчість
«Біле мовчання…»
Для Надії Нікіфорової, за її власним зізнанням, мотивом створення портрета Тараса Шевченка стало власне постійне відчуття присутності митця поруч: його постаті, літературних героїв, зокрема тих, які є носіями високих моральних чеснот.
Художниця влучно визначила: «…він підказував мені рішення в різних ситуаціях, виховував мої почуття». Останнє мені особливо впало в око як досліднику питання впливу постаті Великого Кобзаря на становлення свідомістних процесів в українському соціумі.
Надія Яківна в черговий раз доводить, заперечуючи тим самим посилені останнім часом антишевченківські висловлювання у сучасному інформаційному просторі, що Шевченко, як знакова постать, залишається незмінною духовною цінністю для тих (незалежно від етнічного походження), кому є близькими такі поняття як толерантність, духовність, історична пам’ять, неперервність поколінь, повага до минулого, любов до батьківщини, як до місця народження і як до явища національно-культурно-історичної специфіки.
Поезія Юлії Качули
* * *
Підняла душа білий стяг,
Закривавлена скутками бою.
Він обрав необтяжливий шлях,
Залишивши уламки болю.І затьмарює розум сплін -
Він чужий і ним буде повіки.
І тепер лише часу плин -
Від душевних порізів ліки.В нього знову своє життя,
Не її Оріона він зірка.
Від чужої плоті чуття
Розливають бажання по жилкам.Кажуть, все курує любов,
Закохатися треба без тями!
Тільки мляво колишеться кров,
Не щасливлять любовні звитяги.Позабути, закреслити все,
Наче сон, наче огріх в посланні.
Знов на крилах життя понесе
Без образ, без нудьги і страждання.
Поезія Наталії Крісман
ДО ВИТОКІВ!
Із очима душі відкритими
Просіваю думки крізь сито я,
Мої витоки, твої витоки,
Ще невидимі стіни доль.
Чи ми снами колись наситимось?
Чи душа мрії вічно питиме?
Мої витоки в твої витоки
Об'єднати в одне дозволь!Недовивчені нами істини
Під вітрами недолі вистоять,
Бо усе, що удвох замислили -
Оживе, як сніги зійдуть.
Ти повір - я навчусь, я плистиму,
Зазвучу в піднебессі піснею,
І кометою променистою
Нам осяю до щастя путь!
Слово, воскресни з праху
Автор віршів: Наталія Крісман читає: Наталія Крісман.
Кадри з фільму: Невідома Україна, Київнаукфільм, 1993. Звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін.
Провісник гідності
Фільм другий з циклу сучасної громадянської поезії
Автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
Звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
Не плач, мій синочку!
Фільм третій з циклу сучасної громадянської поезії
Автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
Фото: патріоти України, звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
Останній лист сина до матері
фільм четвертий з циклу сучасної громадянської поезії
автор вірша: Наталія Крісман, читає: Наталія Крісман
звук: радіо Дзвони, монтаж Андрій Гарін
Поезія Марічки Жигурт
Майдан
Я не хочу крові
Без ворожого плану
Іду стояти
За мир на Майдані
Моє серце болить
Я від болю п'яний.
За Волю стою я на Майдані.
Моя пісня свята
За світло Країні
Душу й тіло віддам
Своїй Україні.
Не плюйте в очі
Своєму народу
Ми - за Європу
Ми за Свободу!!!
12.12.20013
Тупість
Дешева тупість дорогого варта,
Простіш розпалити нею ватру
Простіш зомбувати свою ідею
Простіше рівняти із землею.
«Загублена пам'ять» (фрагмент) — з роману «Злато сонця, синь води»
Наталія Дев'ятко. «Загублена пам'ять» (фрагмент) — з роману «Злато сонця, синь води»
...Темнішало, хмари втрачали багряний відтінок, вицвітали, і заяложені імлисті пасма відносило вітром.
Остап дозволив коню відпочити, коли небо визоріло.
Широкою стрічкою сріблився Дніпро, а на небосхилі мерехтів Чумацький шлях. І ввижалося хлопцю, що він не вздовж Дніпра їхав, а по краю тіні зоряного шляху проскакав, і від того огортав його страх, наче думкою він насмілився торкнутися забороненого, прихованого, таємного.
Ірина Виртосу: Доньки вулиці
Погане харчування, постійні недоїдання та переохолодження взимку, антисанітарія, ризик захворіти на туберкульоз та СНІД – будні дівчат вулиці. Тут вони опиняються, тікаючи від домашнього насильства, проблем у сім’ї та злиднів. Самотужки повернутися до повноцінного життя не вдається майже нікому з них.
