Я зайва
Я зайва там, де збір протесту,
Чарує на метлі Яги.
Від Києва і аж до Бреста,
Наметує пусті круги.
Я зайва, в подумках про вбивство,
Кривої гідності без прав.
Згубити в смітнику дитинство,
Яке Ісус святим назвав.Я зайва, в батьківській домівці,
Топтати вік фундамент діб.
Де кожен вислів, як на плівці,
Вирощує зерно на хліб.Я зайва, де кохають злісно
І в тій неправді плодять плід.
Якому між батьками тісно,
Бо в почуттях сімейних літ.Я зайва за пустим столом,
Який руйнується харчами.
Де п’ють живу зубами кров,
Зажерливі піаром дами.
УКРАЇНА, Матір рідна! Вірш присвячується пам'яті "Небесної Сотні", українській революції 2014 року. Автор: Анастасія Черняк (Котлінська). Одяг: Анастасія Черняк. Камера: Олег Чумовий.
Вiдьма
У хаті тихо.
Аромати трав
Хвилюють тіло.
Кіт дріма на лавці.
А їй не спиться,
Мов голодній мавці.
А їй би випити
Росою з молоком,
Холодну ніч!
До денця, до краплини!
Померти в насолоді!
І з гріхом
Родитися,
Мов світ - із насінини!
Відьмацька ніч.
Розхристана душа
Зривається до місяця в обійми,
Завжди по лезу
Гострого ножа,
Завжди по краю проляга межа
Її любові...
Відьма спокуша.
Сутiнки в режимi онлайн
Віршомультик для дітей Таїсії Цибульської.
В роботі використана музика Наталії Антоник, мінусовка «День і ніч» зі збірки «Музична карусель».
***
Це волосся із пилу й туману
Обрамляю у твій небосхил,
Ти лиш пучкою робиш глісандо -
Я літатиму серцем, без крил.Твої пальці - як світло заломлене,
Такі ж ніжні та трепетно-спілі.
Моя пристрасть зимовою осінню
Котить снігом думок заметілі.Ти метеликом пурхаєш - вієшся,
Руки росами в тілі замкнуться.
Я в кохання і дотики вірую
Твої пучки до серця горнуться …
***
Уривок із гуцульської містерії «Квітка папороті або квітка життя»
– Коли ти дивишся мені у вічі, то гой - цілий світ завмирає в тій миті. І зорі не милі тієї хвилі. І сонце сі не світит, шо най йому грець. А руки, наче ватними стают, тілько грій їх у теплому сяйви твого серця, шо сі стука, наче той молоток.
– А коли маю твоє серце в своїх долонях – то ніби рай стає на землі. І квіти мені не квіти,коли маю поруч себе ту Квітку, що сяє мені своїм теплом із небес.
Мавка насторожено оглянулась і ,жеби не видати себе,грішну та оманливу душу свою, що між світами загубилась і, тихо мовила,як відрізала, та з тою невловимою ніжністю, гой би любила си так, шо йо, не годна жити:
На презентації дебютної збірки Анни Шпилевської "Симфонія хаосу" (бібліотека у Стрийському парку)
Пізня вишня / Л. Р. Гонтарук. — К.: Наш час, 2011. — 232 с.
Образною мовою і простими діалогами прозаїк Любов Гонтарук пропонує читачеві цікаві та романтичні образки сьогоднішнього, багатого несподіванками, життя. Через призму спілкування між автором і співрозмовником проглядається життєва мудрість і глибокі характери, фатальні епізоди і різниця в думках, мудрість і повага.
Усі новели пронизані теплими та сонячними кольорами жінки, матері, коханої. Автор розкошує в очікуванні дива, бавить око чистотою думки, чарує правдивим баченням світу і співпереживає!
Любов Гонтарук має мудрість тримати нас у полі зору своїх персонажів, ненав’язливо ділитися їхніми таємницями, і це, на нашу думку, їй вдається.
Завантажити книгу в форматі PDF
ВТЕЧА
Іще шабля моя не убила ні скіфа, ні римляна,
потойбічні сніги не торкнулись Балкан і Карпат,
а вже коні летять – візники їх за віжки притримують,
наші коні летять, щоб уже не вертатись назад.«Хай не згадують нас, хай забудуть, - шепочеш, - навіки».
Скам’янілих богів оминаємо: «Їм не молись!».
Де учора були – там прозоряться сльози на вікнах
і зривається крик, летячи в затуманену вись.
ДАР
— Ромцю, благаю тебе, не мовчи, скажи йому, що це божевілля, що не можна зараз нікуди їхати, - говорила неголосно, намагаючись стримати непотрібні емоції, проте волога поволока вже затуманювала їй зір – от-от і розридається.