Якщо ви всілякими способами виправдовуєте чоловіка, для якого норма – бити вас, якщо ви погоджуєтеся на залицяння начальника – можете гордо далі нести знамено дискримінованої жінки. Цей матеріал для тих жінок, хто знайшов у собі сміливість визнати, що "я – жертва і більше нею не хочу залишатися".
Як дискримінують на роботі?
У різний період часу жінка може опинитись у вразливій групі і зазнавати дискримінації – мама з немовлям, жінка передпенсійного віку, студентка, білявка або й просто тому що жінка. І захиститися від дискримінації буває вкрай важко. Часто через незнання, до кого звернутися за порадою і як діяти в тій чи іншій ситуації.
Що під загрозою: репутація чи прозорість держоргану?
Автор слів і музики Віктор Винник. Написано ще в 2002, а так, наче сьогодні!
Із відгуків:
…пісня ця.. спочатку так ледве чутно «стукається» оцими «я живу ніби вдома, але як емігрант», а потім вгризається в серце так, що .. молодці , хлопці. Дякую вам, душевна пісня, про наболіле, давно таких не було.
* * *
Черепки- в синтагму...
синусоїд мого коліна.
атоми білого акту...
активований біль - мотовило -
у руках
пере-цілованих танго...
сіль у лоно...
мішень - у сонці
мого хребта
не та...не та...не таааааааааааааааааааааааааааа...
Мертві душі- Тантал-
з хреста до мішені...
заварюю чай у колодязі-
голий, зелений...
Мілонга -на перехресті-
мертвих душ-
порожні піали...
Марево сексу -
в ребрі піару...
Танцюва-ли..тан-цю-ва-
ли
з мертвим півнем, чи з
гострим чортом???
...аорта
твоєї долоні -
не замінить мені серця...
Цей світ для тебе
Життя одне, та не легке,
Без образ, розчарувань, падінь і злетів.
Так не бува, щоб у піснях
Моїх приспів звучав без двох куплетів…Усі говорять: « Йди вперед до мети ».
Усі говорять: « Підіймайся і йди ».
Та тільки зробиш крок – знов падаєш вниз,
Ти посміхнись і навкруги озирнись!!!
Приспів :
Цей світ для тебе
Хапай його в долоні,
Палає небо, згорає від любові
Цей світ для тебе
І мрії, наче зорі,
Горять для тебе
Як сині хвилі в морі
І. І. Даценко, перший секретар Ставищенського райкому СПУ (з Київщини), попросив допомогти з виходом поетичної збірки своєї землячки Тетяни Іванчук. При цьому він передав підбірку її віршів. Вони здалися непідробними, щирими.
Дякуючи небайдужим людям, збірка вийшла (хоч і малим накладом — 1000 екз.) під назвою «Роса ріки». Не буду оцінювати майстерність автора, бо не про те йдеться. Коли писано душею, то у вірші є все: замальовки життя, неспокій, переживання, чистота почуттів, — те, без чого поезія неможлива. А ще є підтвердження справжньої майстерності і таланту. Фах Тетяни Іванчук до літератури стосунку не має, але вона — одна з тих, хто своєю творчістю безпосередньо формує середовище культури. Переконайтесь у цьому самі.
Олександр МОРОЗ
Тетяна ІВАНЧУК
* * *
Дощі осінні на вікнах скачуть,
Сльозини-краплі на землю гублять,
Не плачуть люди, які не люблять,
Не люблять люди, які не плачуть.
Вона знову тікала. Знову, обдираючи босі ноги об холодне каміння, вона неслася крізь ліс.
Позаду залишалися заздрісні погляди, перешіптування за спиною, холод відчудження ‒ люди її боялися. Страх цей був незрозумілий для самих людей , вони старалися заховати його за осудженням, приниження, але це мало допомагало, бо сам страх говорив про інше. Страх був породжений загрозою їхньому такому нещасному, але звичному світу. Люди бачити її не хотіли, бо кожна дія, посмішка дівчини говорили про те, що з їхнім власним життям щось негаразд.
А ми, Тетяни, отакі:
Уперті і цілеспрямовані,
Рішучі, мужні і … м'які,
І ділові, та не суворі ми.
Всім сонце у очах несемо,
Не обминаючи нікого.
Ми коли любим- миле все нам,
А як не любимо- нічого.Ми книгу вміємо читати
Життя людського таємниці,
Та птицю щастя упіймати
Не всім нам стачить інтуїції.В нас є і воля, є і сила,
Активність.Що там є іще?
А хочеться, щоб нас любили,
Міцне підставивши плече.
Щоб ми жили, не озираючись,
Хоч ми не дуже й боязкі,
Щоб ми кохали щиро, знаючи:
Не зрадять нас чоловіки.
з циклу ВОЛНИ
Ми намагалися приземлитися на планету Копроконе. Прилади для сканування поверхні не працювали. Тому майданчик для приземлення вибирали навмання.
Отже, якщо дивитись у ілюмінатор, то була невелика рівна галявина, що затишно заховалась між старим темним лісом і молодим гаєм, схожим на купу хмизу. Навколо, ніби срібна стрічка, вилась блискуча тоненька річечка. Ідеальне місце для приземлення космічного катеру.
Та катер аж надто м’яко сів на ту галявину, хвиля брудної води залила лобовий ілюмінатор, і ми відчули, що занурюємося у багнюку ледь чи не по лінію трюму.
Годинник на борту автоматично відрахував п’яту ранку за місцевим часом.
Ой здуріла моя жінка… (гуцульська співанка)
Ой, здуріла чісто, люди,
не зіпру супругу
Прийде вечір, збираєтси
та й іде до клубу...Ой, не будеш, моя жінко
клубами ходити
Є корови, свині, бичок
будеш обходити.Є корови, свині, бичок
та й курочок двадціть
Схамениси моя доле
тобі не 17...Не пустив тебе в 17,
та й тепер не будеш
Шє коровок зо дві куп'ю
за клуби забудешА хатної та роботи
тилько не зроблено.
Ти на вечір,куда прешси
ци ти пороблено...Схамениси моя жінко
про шо говорити
Не лиш з тебе.а й и з мене
мут люди смієти.