Головна

Череп-Пероганич Тетяна

У рідній школі...

Листопад 15, 2014 - 23:40 — perohanych

OLYMPUS DIGITAL CAMERAМинулої п’ятниці, завдяки Вірі Сірій, учительці української мови Старобасанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що у Бобровицькому районі Чернігівської області, здійснила незабутню подорож в дитинство. Мене запросили у шостий клас на відкритий урок, тема якого була «Безмежний світ думками обійму» за моїми ж поезіями.

Це щось таке, про що можна говорити тільки серцем. Рідний освітній заклад. Одна з моїх найближчих подруг дитинства Віра Дубіно (тепер вчителька цієї школи) робить екскурс класними кімнатами. Ось тут я навчалася в першому класі, а ось в цьому кабінеті – в старших класах. Дорогі вчителі. Багатьох вже нема в школі, багатьох взагалі нема. В учительській знайомлюся з новими, молодими педагогами. Але ось і знайомі, рідні обличчя – вчителька історії Раїса Савченко, перша вчителька мого молодшого брата – Валентина Палочка.

Я – жінка! Гімн мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА»

Слова Тетяни Череп-Пероганич, музика Юрія Старчевода, виконує заслужена артистка України Світлана Мирвода.

Пісня написана як гімн для мистецького порталу «Жінка–УКРАЇНКА», але автори сподіваються, що вона стане улюбленою піснею для кожної української жінки.

«Культура і життя» про «Жінку–УКРАЇНКУ»

Жовтень 9, 2014 - 22:52 — perohanych

Culture-n-LifeІнтерв'ю Євгена Букета із Юрієм та Тетяною Пероганичами про портал «Жінка–УКРАЇНКА» опубліковане в 41  числі (за 10-16 жовтня 2014) газети «Культура і життя».   

Думками про портал також діляться його учасниці Ярина Мавка, Оксана Маковець, Ірина Зінковська і Світлана Мирвода. 

Єлизавета Стрий: «Митець до кави» триватиме, поки триватиме війна»

Єлизавета Стрий – студентка 3-го курсу Києво-Могилянської академії. Мистецтво в житті дівчини було і залишається знаковим явищем. Воно й не  дивно, бо з раннього дитинства Ліза грає на фортепіано, є переможцем низки музичних конкурсів, серед яких – і міжнародні; пише вірші і прозу, а також любить організовувати цікаві мистецькі заходи. Всеукраїнський благодійний інтернет-аукціон «Митець до кави», перший етап якого «розвіртуалізувався» 5 жовтня в Будинку письменників НСПУ – перший масштабний проект талановитої дівчини.

Наша коротка розмова саме про це.

- Як виникла ідея проведення благодійної акції «Митці до кави»?

Цю осінь я придумала сама

Жовтень 8, 2014 - 14:37 — perohanych

Цю осінь я придумала сама,
Додолу тихо лист лягав останній.
Налий мені у келих ще вина,
Я вип’ю за гірке своє кохання.

Тривожить хризантеми білий цвіт,
І дні минають, і минають ночі.
«Не повертайсь»,- кричу тобі услід,
Але сльоза чомусь тривожить очі.

Останні в небі журавлів ключі,
Летять вони у весни кольорові.
Не треба слів. Прошу тебе, мовчи.
Твої слова – то реквієм любові.

Нова збірка – нові пісні

Вересень 24, 2014 - 21:05 — perohanych

У дрогобицькому видавництві «Посвіт» щойно побачила світ збірка пісень поетеси Тетяни Череп-Пероганич з Києва та композитора Василя Сторонського з Дрогобича «Я твоя».

Якось зустрілися вони у Жовкві на Львівщині. Познайомилися, розговорилися, обмінялися книжками. І ось результат – 10 нових музичних творів, серед яких і «Не мені» - поезія завдяки якій авторка стала у 2013 році дипломантом «Коронації слова» у номінації «Пісенна лірика».

Тепер ці поетичні слова завдяки Василю Сторонському переросли у ліричний вальс, стали піснею, яка неодмінно в скорому часі знайде і свого виконавця.

Прочитати, відчути, посміхнутись

Вересень 23, 2014 - 23:55 — perohanych

Відгук на книгу «Балачки про все на світі». Брустурів: Дискурсус, 2014.

Ці дні після Форуму видавців у Львові, особисто в мене, наскільки дозволяв час, були присвячені читанню. Щойно поставила на книжкову полицю два видання видавництва «Дискурсус», і зітхнула... два рази. Перший – з полегшенням від того, що «Євромайдан. Хроніка в новелах» прочитано, і більше не буде (хіба що в думках), боліти те, що змушувало переживати майже кожне з надрукованих оповідань. Другий - з невеличким розчаруванням з тієї причини, що у «Балачках про все на світі» непомітно перегорнула останню сторінку. 

Холоди

Перші вересневі холоди...
Ти зігрій мене ласкавим словом.
Ти мене від смутку розбуди,
Щиру поведи про щось розмову.

Бачиш я розгублена й сумна
І не знаю, що мені робити.
Бо любов твоя – вона земна.
А мені б за хмари полетіти.

Щось зі мною коїться не те,
Та даремно я «штурмую» тебе.
Перші вересневі холоди,
Ах, лукаві, що, скажіть, вам треба.

Об'єднати вміст