Жінка-УКРАЇНКА

У видавництві ПП Щербатих О.В. (місто Кременчук) побачила світ збірка поезій «Осінь у камуфляжі». Фінансували видання цієї чудової і необхідної багатьом сьогодні книги самі автори.

Ініціатором створення збірника, упорядником виступила поетеса Таїсія Цибульська:

- В наш час кожен повинен робити те, що уміє найкраще. Хтось тримає автомат, хтось перо. Спочатку я проснулася із словами у голові...осінь у камуфляжі. Думала, що це буде вірш, а потім відчула, що повинно бути щось більше. Так з'явилася ідея книжки. Запитала друзів-поетів, вони підтримали. Хотілося, щоб книга була не лише патріотичною, але й відкривала звичайні людські почуття, любов і красу. Війна не триватиме вічно, а серце не повинно палати лише ненавистю.

Збірка містить вірші поетів з усіх куточків України. Серед тридцяти одного автора і учасниці порталу «Жінка-УКРАЇНКА»: Маріанна Задорожна,  Світлана Костюк, Лариса Омельченко, Тетяна П’янкова, Віталія Савченко, Галина Фесюк, Тетяна Череп-Пероганич, Людмила Яцура. Ще один автор, Олександр Куліда із села Стара Басань, що на Чернігівщині, нині перебуває на службі в українській армії в зоні АТО.

Минулої неділі, 7 грудня, талановита молода художниця з Ніжина Оксана Грек. запросила шанувальників мистецтва на відкриття своєї першої персональної виставки «Мамині казки». 

Виставка проходить на третьому поверсі в торговому центрі Гермес, що на площі Івана Франка у Ніжині. 

Вміло модерувала цей теплий, як і картини художниці, захід вихователь Ніжинської школи-інтертату Наталія Горбатюк, вдало побудувавши розмову з Оксаною Грек. 

Художниця щиро поділилася з присутніми своїм світобаченням, мріями, планами на майбутнє, бажаннями, частину яких вже втілила у представлені на виставці роботи. Спогади про батька викликали у неї сльози, а розповідь про творче життя — радість і неймовірі відчуття щастя та задоволення від того, що займається улюбленою справою, відчуває розуміння і підтримку родини. 

Коли осінній день нахиляється на захід, а зимовий ще не сходить, між ними стоїть якась дивна мовчазна пауза – невизначеності. Саме у такий час Тетяна Череп-Пероганич зібрала шановане товариство у PIANO CAFÉ, що по вул. Ярославській у Києві на літературний вечір, набрунькований осіннім листопадом. Чому набрунькований? Тому що романтичний, розквітлий.. Та ба, навіть назвала «Поговоримо про любов»..

І говорили…У вишуканій кав’ярні, де свічниками людських душ були твори поетеси і журналістки, члена Національної спілки письменників України Тетяни Череп-Пероганич, ми роздумували про людські стосунки в усіх найкращих проявах: через пісню та через поезію.

Окрім цього, чарівний голос письменниці Оксани Радушинської – ведучої вечора - був надто проникливим і багато значущим у відтворенні поезій Тетяни. І кожний рядочок із поезій віяв подихом любові, відчуттям гарних людських стосунків.

Це – Тетяна Череп-Пероганич, Чураївна в поезії, Роксолана в житті.

Своє багатство вона вимірює не роками, як Вахтанг Кікабідзе, а щоденними справами на користь Вітчизни, любов до якої  звіряє словами Тараса Шевченка: «Мені здається, якби батьківщина моя була найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії і всіх Італій».

Дочка простих сільських вчителів з Бобровиччини рано почала дивитись на світ не дитячими очима, що приносило заодно й радість, і біль. З тим і по дорослому життю пішла, але з твердою впевненістю, що не впаде, бо, як пізніше напише, - потойбічна невідомість не для тих, кому є за що триматися на землі.