у пошуках теми
***
просто молилася
щоб ти був не розстріляний
відриваючи лусочки цибулини
такої слізливої
такої крихкої
такої синьої-пресиньої
ворожила на щастя чи мо' біду
буде не буде
буде не буде
буде не бу
очі мружились
і пускали цибулевий сік
липкими краплинами
на перші лискучі думки
на перші тремтливі обійми
на просочені болем бинти
на цілодобові смерті і війни
відпусти не муч мене
благала цибулина
знайди мене
шепотів ти
непророщеним цибулевим сіменем
і тут мимоволі починаю розуміти
я забула як тебе звати
і тут мимоволі починаю розуміти
я ніколи не знала твого імені
і чи був взагалі ти
Пацьорки
Людко, привіт! Як ти там? Не пишеш, не дзвониш. Як поїхала в столицю, то «всьоравно шо крізь землю», як любила казати моя покійна бабка Тоня. Ще й зараз відчуваю притиск зашкарублої твердої долоні, що час від часу гупала мою спину за непослух. І тобі деколи перепадало від старої. Ох, то таке. А ти, певно, думала, що і Надька тебе забуде? А я пам’ятаю. От саме шукала конспекти старі з літератури (позакласне читання в 6-Б, то щоб не гаяти часу - підняла стару писанину), а серед них і твою київську адресу знайшла. Та й вирішила написати.
Мандрівка
Твоя нитка ще не висотана ні мойрами, ні тобою особисто з щойно купленого мотка, бо ти ще не маєш мандрівки. Точніше, вона є лише у планах. Але коли ти нарешті надумаєш рушати, не мни кота в мішку, як-то кажуть, і дій впевнено та наполегливо. Тягни нитку! Але заздалегідь попереджаю: вона може обірватись, тому вибирай, якщо буде така можливість, міцнішу. Якщо ти все ж обрав найтоншу, знай, її доведеться зв’язувати у вузли і досить часто. Вона не зможе витримати ніякого вартісного вантажу. В результаті ти її викинеш або зашиєш дірку на лівій шкарпетці. Печально чи не так?
СІМ
Я знаю, що не та... не так.
Де чистий лист, — життя переписати?
Щоб набіло, клітиночки-квадрати
В червоне вбрати, хай квітує мак.Я знаю, що літа — літак.
На віражах від злету нескінченні,
Неначе напад вражої мігрені,
Смертельні кола вужчають, відтакНа нитці, сплетеній сяк-так, —
Чиєсь життя, оманливо прозоре.
Легке, як подих, і важке, як до...ре,
Шукає вихід для октави чакр.Сім чакр, сім літер*, сім знайомих нот
Ведуть у світ, де лотос ніжний квітне
Прозріння де, прекрасно-непомітне,
У душу сяйво вихлюпне от-от.
Наталя Куліш
Фото картин надані художником
Від середини червня і до кінця серпня у Києві будуть представлені картини львівського художника Ігоря Гавришкевича.
Його творчий доробок уже експонувався на більше 50 художніх виставках в Україні та за кордоном. Він є автором сотень живописних творів. Зокрема серій: «Стежками Т. Шевченка», «Пращури» та «Козацькими стежками», що виникли внаслідок його подорожей по Україні та Казахстані. Найвідоміші твори «Нічне сяйво на Шевченківській кручі», «Між Сяном і Доном», «Подорожні», «Фрески Холодного яру», «Літописець», «Старі верби», «У храмі», «На козацькій чайці», «Відпочинок», «Схід сонця в Карпатах і квіти», «Воля», «Ностальгія», «Думи мої», «Нічне світло на чужині», «Меч пращурів», «Манґишлацький сад», «Зустріч Великодня в Україні».
Хто я для тебе? Що я для тебе?
Ще одна дівчина, янгол із неба?
Іграшка? Примха - палка до нестями,
Юна душа, що живе почуттями?
Хто ти для мене?
Що ти для мене?
Щось недоказане? Щось незбагненне?
Світле відлуння забутої ласки?
Хто ти? Я знов не знаходжу підказки…Нащо знову ці лестощі?
Скільки питань, у собі, мені нести ще?
Кажеш - привіт, а здалось - до побачення.
Зустріч в розлуки не просить пробачення…
18 травня • 19:00 • Київ, Львівська площа, 8
18 травня цього року у столичному Конгрес-холі відбудеться унікальний спектакль-концерт «Я – Квітка». Вперше виставу було показано в рамках Міжнародного театрального фестивалю «Марія» в театрі ім. Франко, де живе виконання і яскрава енергетика артистів нікого не залишила байдужими.
«Я – Квітка» – перша й унікальна театральна вистава, присвячена Квітці Цісик. Це не тільки історія про трагічну долю української співачки, але і відображення її багатої пісенної спадщини.
В основі тексту моновистави – музична п'єса-монолог Тетяни Череп-Пероганич «Квітка Цісик. Туга за Україною».
Головні ролі виконують:
- Вікторія Васалатій (актриса театру ім. Івана Франка, лауреат театральної премії «Київська пектораль»),
- Юрій Кондратюк (відомий рок-музикант, учасник групи Yurcash).
Режисер-постановник – керівник театру «Київ» Валерій Невєдров.
Києве-батьку, глухий Вавилоне,
ніби і слухаєш — тільки не чуєш...
Щось підштовхне повернутися в лоно
дух твій, що в приймах і днює й ночує!Щось-таки змусить твої перикарди
знову забитись рутенською кров'ю!
Серце покорою не переткати
в морі чужинського гапту та крою.Майже під корінь, мов пень, ти підтятий.
Та, попри це, лізуть вперті пагінця.
Їх обсідають пісні, мов потята,
дзвінко окреслюючи українця.Самоскалічений, ввігнаний в жарти,
збуришся проти безликого себе.
Пса «москалівщини» зась зображати!
Зріє натомість в утробі осердя.Твердне прадавній скелет-витинанка.
Ніжить розбуджений дух окарина.
Кию, недовго твоїм вити мамкам —
квіткою з рани росте Україна!© Сашко Обрій.
РОЗДІЛ І
***
На аркушах – неходжені сніги
і нотний стан в очікуванні звуків,
і полотно в передчутті снаги,
і глина прагне втрапити у руки.
Допоки не пригубиш, не назвеш -
лелієш у собі оте натхнення.
Тутешня пташка із надхмарних веж
у дзьобику несе благословення.
***
Питимеш дощ із трояндових келихів,
грітимеш руки промінням.
Вже листопадом так м’яко постелено,
скоро зима і прозріння.
У переддень неминучого холоду,
майже за крок до прощання
глянь мені в очі ніжно і молодо
осені пісне остання.
Український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «МЕРІ» Віктор Винник і «МЕРІ» підготували для своїх шанувальників нове відео. Кліп на пісню «Просто Прощай» є п’ятнадцятим у офіційній відеографії команди. Перший кліп на пісню «Ромео» музиканти відзняли ще у далекому 2006-му.
Режисером нового відео став відомий київський кліпмейкер Влад Разіховський. Це вже третя спільна робота Влада і МЕРІ. Режисерський задум кліпу доволі простий. Головний герой виконує пісню, а навколо вирує нічне життя, з усіма його спокусами і небезпеками. Відеоряд ніби підкреслює основну ідею пісні – «…але тільки не плач, не розливай свою печаль, просто прощай…».
Віктор Винник і МЕРі не збираються зупинятися на досягнутому. Вже цього року планується вихід нового альбому групи, а отже, не за горами і нові відеокліпи.
Михайло Блехман
Хмари завжди беззвучно дивляться повз мене, коли я йду в нашу картинну галерею від метро або назад. Галерея називається музеєм образотворчих мистецтв, але, як на мене, образність - це не наслідок жанру –хіба ж маєзначення, хто і що чим і ким вважається та в яку - за рахунком або функцією - скриньку покладений.
Колись хмари - теж наші, як і картинна галерея, - точніше, мої, - колись раніше вони здавалися мені ватою, яка за чиїмось подмухом або, хто їх знає, подихом злетіла в раніше безхмарне небо з небаченої або невидимої новорічної ялинки. А зараз мені зрозуміло, що до ялинки вони відношення не мають, адже це просто і всього лише - клаптики не пожовтілих газет із чорними смужками газетних шпальт.
Михайло Блехман
Оповідання, нашкрябане на грифельній дошці і зрозуміле тільки з голосу.
Ідея з ключем спалахнула у мене в голові–чуєте, як сказано? - майже відразу після того, як я її побачив. Що значить кого? Ідеї невидимі, вихіба не здогадувалися? Ну, тоді від моєї розповіді буде принаймні практична користь.
Продовжую, тільки не перебивайте.
Я не називаю цю ідею ключовою просто тому, що ніколи не вдаюся до гри слів зарадинеї самої. І, будь ласка, не намагайтеся заплутати мене в займенниках.
Отже, я її побачив і майже відразу ж подумав про ключ. Втім, вам подробиці не цікаві. Чи цікаво все інше?