Жінка-УКРАЇНКА

І якщо вже ми засвіт встали       

                     Засвіт встали козаченьки
                  
                             Українська народна пісня

1

Ріки століть

Ріки століть грізними водами збурені,    
Задимлений берег, обагрена течія.
Зупиняють знову Крути з Батурином
Знавіснілу орду на війни приречену.  

Світ здригнувся, хитнувсь планетами,   
Задимлений ранок, обагрені далі…
На шмаття розірване небо ракетами, 
Сирени тривог підступно зухвалі.         

Недоармія варварів доморощених,
Заблукавши ще в княжих століттях, 
Блудить досі криваво, не прощено
Світом, армія позору із підворітні

Та приміряє на себе чужу Історію,
Що з руїн піднімається мурами
Літописних націй нескорених…
Ріки століть водами грізно збурені.    

Юрій Старчевод та співачка «IWANNA» представляють теплу осінню пісню «Подих Осені».

Буває так, що із настанням осені закохані мають їхати у різні частини країни чи то світу, але, не дивлячись ні на що, вони все одно залишаються одним цілим. Для них осінь – це час суму за коханими, теплих спогадів, світлих мрій і надій на майбутню зустріч. Так само, як за осінню йде зима, а за ними – весна і літо, на зміну періоду розлуки неодмінно прийде час, відведений для них, щоб бути разом. Для справжніх почуттів не важливі ні відстань, ні час, а прагнення бути разом обов’язково втілиться у життя і кохання наповнить його глибоким сенсом. Кохайте і будьте коханими!

Пісня на YouTube.com:

Автор музики: О. Василюк
Автор слів: О. Василюк
Sound Production: Tomash Lukach (Lukach Sound)

Я любила, а ти? Скажи "так" чи "ні"..
Чи просто мовчи...

І чи були зізнання правдиві твої?
Чи краще мовчи...

Ким же я була, 
що зі мною ти так вчинив?
Мабудь, була ніким.

Більше я не буду з тобою,
Ніколи не буду.
Ніколи для тебе більше я.
Більше в нас не буде історій,
Я просто забуду, 
Почну все з нуля.

Більше я не буду збирати
Розбите кохання,
Розламані сни і почуття.
Більше я не можу чекати,
Лишай собі небо.
Я вже не твоя.

Небесне натхнення

До тебе іду я щоднини,
Праотча моя рідна мово!
До слова іду на гостини,
В душі завмираючи знову.

Ще тільки рушаю з порогу –
А небо дарує натхнення,
І йду я, щаслива від того,
Що в мене вкраїнське наймення.

Ось так кожна мить, наче диво:
Являється пісня у звуках
І, як розхвильована нива,
До серця з надією стука.

Минеться осіння негода –
І райдуга барви з’єднає,
Бо мова мойого народу,
Як сонце святе, не зникає!