Журнал «Дніпро» публікує у червневому номері повість Олександри Малаш «Кришталь горить». Наразі автор надає кілька цитат, а після виходу журналу в світ обіцяє надати текст повністю.

Мрія Віти Мазур здійснилася: вона консультує тисячі людей на гарячій лінії. Але хто міг передбачити, що всі ті проблеми, які допомагає вирішувати, враз торкнуться її самої? Людська душа - кришталь, вона уціліє лише в обережних руках. Але як діяти, коли кришталь горить?..

Уривки з повісті

***

Чому минуле надихає? Все дуже просто. З нього можна вибирати. Те, що тобі потрібно просто зараз. Радість, коли над тобою хмариться небо. Пересторога, коли в чомусь сумніваєшся. А буває – в минулому заваляється якийсь наївний ескіз. І ти тепер, навчена досвідом, пишеш дорослу, зрілу картину.

Або не зрілу… Все від тебе залежить.

У чарівному куточку Волині, за 28 км від Луцька, в селі Затурці Локачинського району розташований маєток старовинного польського шляхетного роду Липинських. Сьогодні тут знаходиться пам’ятка історії національного значення – меморіальний музей В’ячеслава Казимировича Липинського (1882 - 1931).

Він був   визначним політичним і громадським діячем, істориком, соціологом, публіцистом та дипломатом, теоретиком українського консерватизму, одним з організаторів Української демократично - хліборобської партії, за гетьманату і УНР – посол України в Австрії. В Затурцях пройшло його дитинство, звідси вже дорослою людиною він листувався з видатними сучасниками; тут він працював над історичними та публіцистичними творами, займався просвітницькою діяльністю. На польському цвинтарі і поховано щирого патріота України, який відстоював її соборність та незалежність. За радянської влади усі могили були втрамбовані у землю колгоспною технікою.

Майже неймовірна історія

1.

У виставковій залі арт-галереї художники, журналісти обступили Вероніку Горай. Зусібіч звучало:

– Прекрасні роботи!

– І пейзажі, й натюрморти…

– На грані геніальності!

Зніяковівши від похвал, Вероніка зашарілась і не знала, куди подіти руки. То поправить довге волосся, що хвилями спадає на плечі, то ковзне пальцем по шнурочках брів над зеленкуватими очима, то раптом притисне кінчик носа, що й не збирався задиратися від зазнайства.

Довкола ж продовжували розквітати компліменти:

– А портрети які!

– Особливо – актора Віктора Козачука. Дивовижна схожість!

Новела

— І що, доню, будемо робити далі? — важко зітхнула мати, поклавши на стіл не по-жіночому великі, напрацьовані руки.

Рая примостила навпроти свої — біленькі, з тоненькими наманікюреними пальчиками.

— Не знаю, мамо, — за звичкою тріпонула неслухняною зачіскою і помандрувала поглядом крізь шибку — поза подвір’я, де з-за штахетів уже виглядала голова Андрія. Він допомагав дівчині нести сумки від автобуса, а тепер чекав, поки вона вийде з хати.

Верховна Рада відправила на повторне перше читання законопроекти, щодо квот на українські пісні в теле- та радіоефірі. За відповідне рішення проголосували 245 народних депутатів, передає УНН.

Вказаними законопроектами, зокрема передбачалося, що радіоорганізації мають забезпечувати частку музичних творів із текстом державною мовою не менше 35 відсотків загального обсягу музичних творів із текстом поширених протягом доби.

У проміжку часу з 6:00 до 22:00 частка музичних творів із текстом державною мовою має становити не менше 70 відсотків від загального обсягу поширених радіоорганізацією музичних творів із текстом державною мовою.

У видавництві «Український письменник» днями побачила світ книга письменниці, журналіста і громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич.

Серед нових творів, вміщених у збірці, – поезії, п’єси,  вірші поетеси в перекладі польською (переклад Казімежа Бурната) та болгарською (Димитр Христов).

Авторка традиційно щира у слові, яким вміло описує сумні реалії сьогодення, а також дозволяє читачеві зазирнути через поезію в найінтимніші закутки творчого жіночого серця.

Редактор збірки - Анна Багряна. Автор художнього твору, який використано в якості ілюстрації обкладинки, - Любов Міненко.

Осінь дорослої жінки : поезія, п'єси, твори в перекладі іншими мовами / Тетяна Череп-Пероганич. — Київ : Український письменник, 2016. — 112 сторінок, ISBN 978-966-579-499-8

Вірші/пісні

***

Попід кожним масна калюжа,
У судомах заклякли м’язи.
Обліковці рахують тушами
м’ясиво.
На землистих обличчях гулі,
Неприкаяні в корчах душі.
Облік скону: життя рахуємо
тушами.

Можна з упевненістю сказати, що травень – один із найулюбленіших місяців українців. Окрім того, що душа ладна співати, щодня милуючись зеленими деревами та різнобарвними квітами, так ще й стільки пам’ятних та святкових днів! От і Університет «Україна» не зрадив добрій традиції та провів своє, спільне для всеукраїнської спільноти «УУ-шників», свято – гала-концерт ХІІІ Фестивалю студентської творчості «Університетське літо – 2016». Та ще й з незнаним досі розмахом – у самому серці Києва!

21 травня 2016 року довкола сцени літньої естради «Мушля» у Маріїнському парку (вул. Грушевького, 5) було не проштовхнутися: безліч усміхнених людей різного віку з задоволенням проводили тут свій вихідний день. А завдяки тому, що своєрідним дрес-кодом заходу стало вбрання з елементами національної вишивки чи символіки, було відчуття, ніби всі присутні – члени однієї великої української університетської родини.

Травневий вітер приніс шанувальникам поезії та музики чудову подію - у київському Музеї Лесі Українки  відбувся творчий вечір унікальної людини – поета, публіциста, громадського діяча, історика, краєзнавця Володимира Сінчука. Відкрив святкове дійство всесвітньо відомий український поет, кіносценарист, публіцист, Герой України Іван Драч, розкриваючи слухачам неповторну палітру поезій Сінчука, згадуючи босоноге дитинство, яке було таким схожим у  обох поетів:

До мами прикотитись сонцем,
Чи на лозині прискакати,
Маленьким яснооким хлопцем
Зайти в чубату нашу хату.