Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Творчість
Поезія Ганни Осадко
Бабусині капці
«Святий діду Миколаю,
принеси мені із раю:
ляльку Барбі, з нею Кена,
мандаринки, фотік «Кенон»,
шоколадки, модні лашки,
кицю, ноутбук, фісташки,
братові – спортивний вєлік,
тату – телефон і тєлєк,
мамі – фен і сині буси…
Всьо.
Ще капці –
для бабусі».Прочитала доччиного листа «до замовлення» –
і пригадала свій власний список, з дитинства уже далекого,
що його Миколай заникав поміж аркуші пожовклої ЖЗЛ-ки:
там такий самий кострубатий почерк і загребущі бажання
«усе-та-зараз».
Заразюка семирічна,
що з великого пирога щастя
бабці капці також лише вділила......а потім,
коли роки минули,
коли сиділа моя бабусенька у візочку,
як замордована курочка на жердинці,
і ампутовані нозі боліли їй, немов живі,
капці –
чергові!
новенькі! –
стояли під ліжком
німим докором Миколаю...
Поезія Інни Руснак
Інна Руснак – молода буковинська журналістка і письменниця, жителька Новодністровська. Авторка книг «Трагедія закоханого серця», «У віршах захисту шукаю» та рукописної збірки «Пустеля самоти». Член Національної спілки журналістів України. Щира патріотка і просто вродлива жінка, яка знає, що змінити світ на краще можна тільки терпінням і добрим особистим прикладом.
***
Не шукай в серці більше любові,
Бо ти витесав з нього алмаз.
Вже нема там тепла, а ні крові,
Лише камінь – холодний, як час.Не шукай у очах сліз чекання,
Сліз розлуки і сліз самоти,
Бо краплина упала остання
І розбилась об біль на шматки.Не шукай в почуттях всепрощення,
І пощади даремно не жди,
Бо я зникла. Моє одкровення
Не зігріє тебе, як завжди.
Забуттям перекресли адресу,
Що колись наші звела путі.
Для святого кохання воскресну
Знову в іншому, може, житті.
Поезія Марини Крисько
* * *
Піду по дорозі, піду край села –
Сьогодні щось сумно, побуду одна.
Не хочу ділити печаль між людьми,
Розвію по полю – сумуйте лани.Спитаюся вітра: «Де милий мій з ким?»
Озветься брат-вітер, що він не один.
Якщо має щастя – пробачу, Бог з ним,
Його ж полюбила я саме таким.Піду по дорозі, піду край села,
Шепоче діброва, не сплять болота.
Вони допоможуть позбутись нудьги,
Мені заспівають на всі голоси.
Донецьк. Аеропорт
Присвячується захисникам Донецького аеропорту – бійцям кіровоградського спецназу.
Автор слів і виконавець – Василь Лютий.
Автор аранжування і монтаж відеоряду – Григорій Лукяненко, гурт «Рутенія».
Ще почекай, толерантна Європо…
"Тому ми поговоримо про нові санкції, оскільки нам здається, що внесок Росії для досягнення миру недостатній"
Ангела Меркель
Внесок Росії у мир – очманіти!
На попелищі димиться зола…
“Ми поговорим…” – наївні, як діти.
Хижо сміється імперія зла.Гірша ординців, що вийшли на лови,
Підла й брехлива колишня “рідня”,
Здохни, проклятий орел двоголовий,
Що напувається кров’ю щодня!
Цикл радіопередач за матеріалами диска «Світло моєї душі», передача 1
Грудень 12, 2014 - 01:46 — perohanychЖурналістка Хмельницького радіо Раїса Токар розпочала цикл радіопередач за матеріалами звукового диска «Світло моєї душі».
Перша передача вийшла в понеділок 9 грудня 2014
Волонтер(ка)
Я не знаю, чи колись моє ім’я буде відомим….
Мене немає серед урядовців, посадовців, тих, чий обов'язок є працювати на військо і хто нічого не робить просто так, без розголосу та піару.
Можливо, я ніколи не отримаю жодних посад…
Я тільки приходжу і роблю те, що можу.
Просто, бо я люблю цих хлопців, які так відважно ідуть під кулі, захищаючи те, що являє собою одну із найвищих цінностей людини – Свою Батьківищну.
Я роблю звичайні речі – приношу їжу, ліки, одяг, підтримую добрим словом, чергую на пункті збору.
Поезія Маріанни Задорожної
ПЕРЕМОГА
Коли ми разом – грізна сила,
Хоч тяжко і гірка ціна,
Свободі не обріжуть крила,
Не обведе густа мана.Не можна далі без уваги,
І вперто йти в глухий ігнор,
Коли волає «допомоги»
Багатолюдний слізний хор.Та ось нарешті перемога.
Її чи втримає рука?
Забудуться усі тривоги,
Бо злу прийшов нарешті крах.
ВІТЕР
Паперове свято на семи вітрах,
Неба барви втратив однокрилий птах.
Цвях забитий в груди не пече уже.
Забуття не буде від палких пожеж.
Вірші Світлани Макаревської
УКРАЇНІ
в річницю Чорнобиля
(1986 – 1996)
Моя засмічена земля
моя засмучена країна…
Дивлюсь на тебе не здаля,
живу з тобою, Україно.Я воду п’ю з джерел твоїх,
годуюся iз твого поля,
i не сховаюся вiд лих,
якi тобi судила доля.Од тебе хмар не вiджену —
якби ж могла! Та сил не стане.
Багатшi є, але одну
тебе люблю, як донька маму.За всi грiхи мене прости.
I — з колоска твого зернинку —
обережи i захисти
мою онуку, українку…
ДУМКИ ПРОТИ НОЧІ
Поезія Наталії Хаммоуди
Я дочка України
Я часто бачу в снах поля,
Поля, у рідному селі,
Жита, калину і ромашки при долині.
У гречці десь бринить бджола,
В садах щебечуть солов"ї,
А в небесах ключі курличуть журавлині.
Я вийду, стану на межі,
Підніму руки в небеса
Неначе пташка,що в політ зібралась, вільна,
Від щастя тепло на душі,
І сльози радості в очах,
Я горда тим, що є дочкою України.
На повні груди я вдихну,
І наберу квіток в житах,
Їх віднесу до обеліска під горою.
Там земляки мої лежать,
Вони упали в цих полях,
Щоб жили в мирній Україні ми з тобою.
