Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Поезія
Поезія Лілії Кузьменко
* * *
Знаєте, що таке радість?
Це короткочасно зумовлений ефір,
що випаровується з життя за одну мить,
котру ми так звикли називати щастям.
Це – все безглузда, наївна мораль забобонів,
пласкі слова, покликані рухати світом,
найгострішим болем та найбільшим стражданням.
Вже завтра на українських ранах виростуть курені
для нових, всесвітніх нахаб…А знаєте, що таке мрія?
Мрія для тої, кому всередині болить?!
Це – платівка високої чутливості.
Чим більше буде складних кадрів,
тим більш вражаючим буде кіно про Україну,
яке скерує золочений монокль моїх мрій
до тихої води, що, кажуть, береги рве…
Береги Української Незалежності.
Поезія Галини Герасименко
Тим, що собою рятують світ (Марченку Д.А.)
"Кулі, як примхливі дівчата,
вибирають найкращих."
(Ліна Костенко.)
Кращі відходять першими,
Вони закривають собою світ,
Приймають першу кулю грудьми, -
І вирушають в далекий політ.
Вони це роблять природно так,
Для них неможливим є інший шлях,
Вони – в перших лавах перших атак,
Їх не встигає знайти переляк.І в благородних змахах крил
Немає ні підлості, ані пихи,
Душі-лебеді і журавлі,
Де ж ви набралися сил?
Серйозно і не дуже
«Мені важко зрозуміти для себе, чим є мої вірші – результатом кількахвилинного натхнення чи враження, або ж я їх виношую, як дітей, а потім вони собі з’являються. Я направду не завжди знаю, звідки беруться мої тексти – але дякую Богу, що вони є».
Іванна Стеф’юк (Чернівці)
***
музика з серця…
живи – як живеться,
тільки потихо, потихо лишень.
Бог любить тишу.
на квітах колишніх
все плодоносить. а хочеш вишень?
Поезії Галини Литовченко
ЗУСТРІЧ ЗІ СТОЛИЦЕЮ
Ну, добрий вечір, Києве мій милий…
Тягар дороги скинувши із пліч,
З тобою хочу на дніпровських схилах
Поспілкуватись тихо віч-на-віч.
Кажу відверто перед цілим світом,
Що молодієш все й через віки.
Мене ти знову стрів бузковим цвітом,
Як і в далекі юності роки.
Тобі зізнаюсь щиро наодинці:
Коли щеміло серце від розлук, –
Землі святої грудочку в хустинці
Зі скриньки брана, мов із твоїх рук.
Пісні співала українські дзвінко,
Вдягала вишиванку на свята
І тим пишалась, що я – українка,
Що ти — моя столиця золота.
Ось і тепер летіла, мов на крилах,
Тягар дороги скинувши із пліч,
Щоби з тобою на дніпровських схилах
Поспілкуватись тихо віч-на-віч.
Вірші Наталі Данилюк
В дитинстві моєму…
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми…
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця…
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
Поезія Юлії Миргородської
* * *
я нічого тобі не скажу
окрім того що я не віддам
окрім того як я...
окрім того як сильно тебе...
знаєш самя нічого собі не візьму
не візьму я нічого
з собою
якщо все це не розділю
якщо не розділю це
з тобоюя не буду про це вслух
краще буду про це мовчати
помовчати з тобою
мій друг
і про все тобі
розказати
* * *
До Дня пам'яті Чорнобиля...
***
Як небуття прицокав коник чалий,
То прикипіли стрілки навіки
До тих секунд, що впали і сичали
Слізьми,
Бідою,
Скреготом металу,
Коли уклякли злякано думки
І пурхнула синиця із руки.
Пішло гуляти горе по землі.
Про що мовчав
Вельможних шапок соболь,
Коли летіли квітнем
На Чорнобиль
Із Хіросіми
Чорні журавлі?Олександр Косенко
Поезія Інни Ковальчук
* * *
Як закурличе вирій журавлями,
зітліє переорана стерня –
подихай небом,
сонцем і дощами,
лиши на потім
німоту знання,допоки у безмежжі небокраю
в ясі живої цноти вівтаря
промінням чистим
лагідно торкає
зорю вечірню
вранішня зоря…
* * *
По лезу власної утоми
іти, немовби по землі,
ховаючи в осерді грому
грозою свячені жалі,крізь морок і сніги спокутні
саму себе у світ нести,
де ледь тримається майбутнє
на павутинці доброти,
Зійшла на небо Божа Благодать
Зійшла на Землю світла благодать!
Радіє люд увесь: – Воскрес Син Божий!
Пісні хвалебні весело звучать:
Добро – злобу й ненависть переможе.
Владикою і смерті, і життя
Відкрився нам Христос у Воскресінні.
Заради віри й вічного буття
Він смертю подолав земне і тлінне.Небесне світло! Освяти нас всіх!
– Христос Воскрес! – ангелики співають.
Весна хай квітне! Хай зникає гріх!
Любов Господня Захід й Схід єднає!
Христос Воскрес!
Найкраща новина зійшла із небес,
Радіймо! Співаймо! ГоспОдь наш Воскрес!Здійснилося чудо величне, і днесь
О, люди, радіймо! Христос, Бог Воскрес!Полинули світом пісні про любов...
Це диво безмежне. ГоспОдь з нами знов!
Тато
Лежить старенький сивий тато
На дерев’янім ліжку у сльозах.
Уже не сила в вікна виглядати
Дітей і внуків із сусіднього села.Життя минуло у тяжкій роботі,
Але до внуків й правнуків дожив.
Було усе: і радість, і турботи,
А він сім’ю понад усе любив.
Жінка
Я та, що тримає світ
у стерплих тремких долонях,
що губить щоденний крок
між гуку і суєти,
життям - навмання убрід
і аж до зими на скронях,
вплітає лелійність мрій
у інші живі світи.
