Таке рішення ухвалили члени Українського ПЕН під час Загальних звітно-виборчих зборів. За Статутом Українського ПЕН, Андрій Курков очолюватиме організацію протягом 2 років.

До цього протягом 4 років Український ПЕН очолював Микола Рябчук, який відтепер є Почесним президентом організації.

Також під час зборів члени Українського ПЕН обрали двох віце-президентів – Олю Гнатюк та Тетяну Терен. Членами нової Виконавчої Ради Українського ПЕН стали Олена Стяжкіна, Леонід Фінберг, Євген Захаров, Лариса Денисенко та Остап Сливинський.

Андрій Курков – письменник, кіносценарист. Автор романів та повістей «Бикфордов мир» (1993), «Приятель покойника» (1995), «Пикник на льду» (1996), «Последняя любовь президента» (2004), «Ночной молочник» (2007), «Львовская гастроль Джими Хендрикса» (2012), «Дневники Майдана» (2015), «Серые пчелы» (2018), а також книжок оповідань, творів для дітей та сценаріїв до фільмів. Книжки Андрія Куркова перекладені близько 40 мовами світу. До цього обіймав посаду віце-президента Українського ПЕН.

 У чудовому настрої повернувся з Чехії відомий український письменник і журналіст Сергій Дзюба. Адже у театрі музики та поезії «Агадір», в місті Брно, на високому професійному рівні поставили спектакль за його творами у перекладі чеською мовою «Закохайся в мене у суботу». На початку цього року побачила світ чеською та українською мовами ошатна збірка віршів Тетяни і Сергія Дзюби «Дощ із твоїми очима». Поезії українців прекрасно переклали чеською відомий поет Мілан Грабал та доктор мистецтвознавства, україніст, викладач університету в Брно Петр Каліна. А незабаром цими віршами зацікавилися засновник театру «Агадір», драматург Мілена Фуціманова і директор театру, композитор Ондржей Фуціман. Отож Сергій Дзюба на прем’єрі своєї вистави в Чехії побував. А виставу за творами Тетяни Дзюби «Крила Сімаргла» в Брно покажуть у лютому 2019-го. Справді цікавий і важливий проект наразі фінансує Міністерство культури Чехії.  

Пропонуємо вашій увазі розповідь Сергія Дзюби про незабутні цьогорічні мандри до Праги та Брно.

За результатами голосування членів журі Премії імені Юрія Шевельова до короткого списку номінантів потрапили три книжки:

1. «Церебро» Андрія Бондаря (Видавництво Старого Лева)

2. «Плинні ідеології» Володимира Єрмоленка (видавництво «Дух і Літера»)

3. «Історія на власній шкірі» Віталія Пономарьова (видавництво «Стилос»)

Ім’я лауреата Премії стане відомим 17 грудня – під час церемонії, яка традиційно відбувається в день народження мовознавця, історика української літератури та есеїста Юрія Шевельова. Церемонія розпочнеться о 19.00 в Києво-Могилянській Бізнес-Школі. Зареєструватися на церемонію можна за посиланням.

Вчора, 12 грудня, у приміщенні Національної спілки письменників України стартував фестиваль урбаністичної поезії «На київських пагорбах» .

Відбулось урочисте відкриття фестивалю: керівники НСПУ та відомі письменники у своїх виступах поділилися думками з приводу сучасної урбаністичної поезії, зачитали власні вірші.

Також було презентовано буклет з поезіями про Київ. Упорядник  – письменник, науковець Олександр Гордон.

(рефлексії)

Мирослава Данилевська-Милян. Звіряю душу солов’ю:вибрані поезіі. – Львів: ВД «Панорама», 2018. – 168 с.

Така жертовна й наша роль:
І йти в палати, і – палати!
І світочі нести в майбуть...
Юдоль в Господній дух вдягати –
В цім перша місія.
І суть.
                  Петро Шкраб’юк, «Місія»

Дух Божий перебуває в тілі людини (людина – істота духовна, в іншому контексті – душевна). Не душа, а «Дух Божий ширяв над поверхнею води...»(Буття 1:2). Хоча слова «душа» і «дух» стоять в одному гнізді «Практичного словника синонімів», укладеного Святославом Караванським, але слово «дух»ще й виділено в окремий рядок із наведенням прикладів його вживання.Пригадаймо пораду Декарта: «Уточнюйте значення слів – і позбавите світ половини його непорозумінь». Життя у слові – духовне життя. Ми черпаємо енергію духу від Бога, адже«Бог є Дух...»(Євангеліє від Івана 4:23а), і набуваємо її ще й упродовж нашого життя, якщо воно не суперечить логіці буття і ми споглядаємо світ через «вікно душі» (Лернардо да Вінчі), бо «Хоч би якою дорогою ти йшов, не знайдеш меж душі: настільки глибока її міра» (Геракліт).

Приготування їжі – це жіноча справа? Може й так. Але я переконалася в інакшому. І доказ цьому – Богдан Шрам.  Він навчається вже третій рік на факультеті ресторанно-готельного та туристичного бізнесу в одному з вітчизняних вузів. Свої здібності до кулінарії вдалося випробувати в одному з невеличких містечок центральної Словаччини. Його прямим фахом не є робота на кухні. Проте, на стажуванні в 5-зірковому готелі йому випала роль саме шефа. Про особливості професії, труднощі, з якими доводиться стикатися, читайте далі.

13 грудня 2018 р. о 15:00 у Національному інформаційному агентстві «Укрінформ» у м. Києві (вул. Б. Хмельницького, 8/16) відбудетьсяпрезентація портальної версії «Великої української енциклопедії» ― «е-ВУЕ». (Зала 1)

Організатор: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» за участі провідних науковців України.

Мета: популяризація національно-значущого проекту «Велика українська енциклопедія»; залучення інтелектуальної еліти України до створення іміджевого інформаційного видання державної ваги.

е-ВУЕ ― універсальна, науково-популярна, мультимедійна енциклопедія з багатимілюстративним (світлини, карти, схеми, графіки, діаграми, креслення, малюнки, рисунки), аудіо- та відеоматеріалом, що інтегрується з текстом.

Статті е-ВУЕформуються як авторські рубриковані ілюстровані лонґріди з елементами інклюзії (на порталі розміщуються аудіо версії статей, що доступні користувачам із порушенням зору).

Є люди – світло. Біля них хочеться зігрітися. Ними хочеться начутися, про них хочеться розповідати іншим. Нині моя розповідь про Олену Івановську – українську фольклористку, професора, завідувачки кафедри фольклористики КНУ імені Тараса Шевченка.

Сфера наукових зацікавлень: звичаєве право, теорія фольклору, історія фольклористики, семіологічні та наративні особливості фольклорного тексту, статусні та рольові функції суб'єкта фольклорної комунікації, ґендерні дослідження фольклору. Першопрохідник у дослідженні фольклористичної та літературної спадщини Ганни Барвінок (О. М. Білозерської-Куліш).

Олена Івановська автор близько 100 наукових, у тому числі 17 науково-методичних, праць, навчальних посібників, підручника та навчальних програм з методики викладання фольклору, етнопедагогіки, української етнографії, звичаєвого права, української народної творчості, теорії фольклору.

Але наша розмова була не лише про це. Переді мною сиділа тендітна, щира красива жінка, яка ділилася своєю любов’ю не тільки до роботи, професійних обов’язків, а любов’ю, до найголовнішого – родини, друзів, України…

В Україні від давніх часів була поширеною практика допомоги нужденним на громадських засадах. Згадайте спільні толоки, збирання врожаю з ниви вдови, допомога немічним, літнім бездітним людям. Утім саме слово «волонтер» увійшло до лексикону українців порівняно недавно. А на повну силу воно зазвучало і виявило свою незбориму міць з часів Революції Гідності та подальших подій російсько-української війни. Навіть народився жарт: потрібно дістати ядерну боєголовку? Подзвоніть волонтерам. Завтра до вечора буде боєголовка, бутерброди і невеличкий концерт. Саме про волонтерство концертного формату піде мова у цьому матеріалі. І писатиму я не лише як журналіст, а – в першу чергу – як людина, котра з квітня 2014 року є безпосередньою учасницею отакого волонтерського руху.

Створений мною колектив Творча сотня «Рух до перемоги» відомий по всій лінії розмежування. Більше сорока виїздів на Схід, тонни гуманітарної допомоги, сотні концертів, тисячі кілометрів військових доріг. А ще – більше кілограма (!) грамот і подяк від командирів підрозділів, бригад, ОТУ, медаль від Міністерства оборони, відзнаки командирів військових частин, відзнака Президента України за гуманітарну діяльність у зоні АТО і… занесення до розстрільного сепарского списку, як посібника карателів. А ще – величезна кількість оборонців України – від генералів-полковників, до солдат, котрі знають моє ім’я, котрі знають, чекають і люблять наш колектив.

На тему волонтерської діяльності, поїздок на Схід і тих, з ким поєднала отака благодійна співпраця, можна вести тривалу розмову.

Та нині – про інше. Озираючись на пройдений шлях, певний висновок – до волонтерської діяльності найактивніше долучаються саме жінки. Коли чоловіки часто-густо шукають причини і відмовки, жінки найчастіше знаходять можливості. Не маючи жодного наміру применшити внесок до загальної справи сильної половини людства, саме про представниць прекрасної (і таки сильної!) статі розповім сьогодні.

Богдан Смоляк. Суб᾿єктивно-об᾿єктивні нотатки

Цю, вже не першу, презентацію літературно-мистецької творчості суто молодих авторів відкриває інформаційно-закличне слово «Будуймо фортецю духу!» головного редактора журналу Юрія Коваля (йдеться про високу культуру включно з високою потребою передплачувати «Дзвін» та деякі інші часописи).

Поезія: добірки Володимира Віхляєва, Віталія Рибка, Ірини Сажинської, Анни Ютченко, Ярослава Фульмеса, Андрія Баглика, Соломії Гусак, Микити Рижиха, Соломії Чирської, Ольги Сокол-Торської, Меланії Богонос, а також уривки з поеми Овідія «Ліки від кохання» (переклад і коментар Ростислава Ханаса).

Проза: повість «Вирок Міри» Юлії Чернієнко, «Оповідки з маршрутки» Юрія Мартиновича, уривок із роману-фентезі «Боги, як діти» Маркуса Гріна, новели-образки-казки-роздуми Андрія Омельницького, Івана Покотила, Вікторії Кульчицької-Вовчко, Яни Науменко, Софії Байдюк, Марії Перепічки, Артура Дроня, Ганни Звонок, Олени Дмитерко, Олександра Ганушевського.