Книгарня «Є» та літературна агенція «Discursus» запрошують на розмову Олега Криштопи та Степана Процюка на тему «Політичний роман: український вимір». Захід відбудеться 23 березня. Початок — о 18.30. 

За останній рік у сучасній українській літературі з'явились одразу кілька текстів, які підпадають під жанрове визначення «політичний роман». Водночас ґуґл на такий запит не дає жодної відповіді. Чи вітчизняний політичний роман – це щось абсолютно нове? Чи існував він раніше? Як він вписується у світовий контекст? Чи можлива українська версія «Карткового будинку»? Як політичний устрій змінює життя людини? Чи можливо зберегти особистість в умовах антинаціональної автаркії?

Кабінет молодого автора Національної спілки письменників України, видавництво « Самміт-книга», під патронатом Міністерства сім’ї молоді й спорту, комітету ВРУ з питань молоді й спорту пропонують долучитися до події, яка розрахована на підтримку української талановитої молоді.

26 березня о 18:00 у приміщенні Майстер-класу (вул.. Лаврська, 16а) відбудеться урочиста церемонія нагородження лауреатів та фіналістів Міжнародного конкурсу кращих українських творів молодих літераторів «ГРАНОСЛОВ».

Церемонія передбачає оголошення про  видання книг лауреатів та альманах фіналістів, цінних подарунків. А також – концертна програма за участі зірок (Оксана Білозір, Тарас Компаніченко, Анна Тринчер, Алла Мартинюк, Соломія) музичних та танцювальних номерів.

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» вийшов друком у чернігівському видавництві «ПАТ «ПВК «Десна». 

Публікуємо переднє слово, яке написав відомий письменник, лауреат літературної премії ім. Павла Тичини, активіст Чернігівського земляцтва в Києві Дмитро Головко.

Образа і любов

Назва цього короткого вступного слова навіяна одним з розділів роману Григорія Войтка «Безбатченки». Твору, головний герой якого зазнав стільки нелюдських підковирок, нашіптувань, кривд і навіть негідних і підступних вчинків. Це пізніше, тобто в кінці роману, все міняється, приходить до кращого, адже змінюється саме життя. 

Термін подання  авторських творів на V-й міжнародний поетичний конкурс «Чатує в
століттях Чернеча Гора», оголошений міжнародним літературно-мистецьким журналом
«Склянка Часу*Zeitglas» збігає 15 квітня.

Це літературне змагання поетів має відбуватися до Всесвітнього дня книги відповідно темі ліричного віршу «ХТО ЖИВ ІЗ КНИГОЮ, ТОЙ ДВІЧі ЖИВ!» і полягає у художньому втіленні значення Книги у становленні людини.

У рамках проекту «Книга єднає Україну» відбулась скайп-зустріч читачів Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей з письменницею зі Львова Любов’ю Відутою.

Під час заходу діти мали змогу познайомитися з творчим шляхом письменниці, дізналися про її перші кроки на літературній ниві. Любов Відута розповіла, що писати почала у три роки. Здивував дітей один факт з життя письменниці – Любов Відута з 3 років вже вільно читала українською та російською мовами, а книжки брала у бібліотеці.

Недавно запитав я у свого давнього приятеля, стовідсоткового бабія-серцеїда: цікаво, що жінки думають про нас, чоловіків? На що тертий по чужих постелях ловелас з притаманним йому сарказмом уїдливо кинув: «Та хіба жінки вміють думати… Жінки вміють тільки любити». З почутого, виходить, – мій приятель не сприймає серйозно жінок. Я спробував заперечити, позаяк тільки вчора прочитав книжку «Танок самотнього метелика» Наталії Куліш, у якій сучасна авторка через своїх героїнь твердить протилежне на предмет того, що жінки вміють тільки любити. Жінки у приватних між собою розмовах на сторінках творів Н. Куліш так уміло передають внутрішній світ нинішнього чоловіка, куди там. У самісіньке піднебіння заглядають до своїх ріднесеньких, бачать їх наскрізь од п’ят до маківки. Письменниця у своїх оповіданнях навдивовижу влучно передає ставлення жінок до чоловіків, що вельми рідко нині зустрінеш у загалі сучукрліту.

Чистішими ставали ратиці
Під час мандрівки в мілині.
За них чіплялись каракатиці
(Побути хочуть на коні).
А сам скакун без роду-племені
Летить виснажно в мілину,
Скидає сідла та рве ремені –
Ковток свободи на кону.
І відлітають крапель китиці
По прибережній площині,
Не зупиняючись на критиці,
Пересікають потайні
Заначки камерної музики,
Дрібнички видив осяйних.

16 березня 2016 року на розширеному зібранні літературної студії «Горлиця» Університету «Україна» (керівник Тетяна Череп-Пероганич) вітали письменників, учасників Євромайдану і Антитерористичної операції на сході України Бориса Гуменюка і Сергія Пантюка.

Уперше захід літстудійців університету транслювався в інтернет, і відомих авторів могли слухати і бачити наживо всі, хто бажав. Зараз це відео можна переглянути за посиланням на каналі Імідж-центру Університету «Україна» на YouTube.

Відбулося відкриття Днів українського кіно у Тбілісі у кінотеатрі «Амірані». Фільмом відкриттям стали «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова. На заході були присутні представники дипломатичного корпусу України та Грузії. Під час відкриття у залі було організовано акцію на підтримку незаконно ув’язнених у Росії українських громадян Олега Сенцова та Надії Савченко.

Не пафосний, а зворушливий і теплий вечір «Шевченко в моєму житті» провели в музеї М. Коцюбинського. Боєць «Азова» Олексій розповідав, що раніше, звісно, читав поезії Тараса Шевченка, але глибоко не замислювався над ними. Однак зараз, у гіркі часи воєнного лихоліття, він по-справжньому відкрив для себе Поета, який так вболівав за Україну і долю нашого народу. І про щоб не писав Шевченко, це – не лукаві, а щирі й дуже проникливі, щемкі  рядки, сповнені любові та болю, ніжності і гідності, тепла й світла, співчуття до простих людей. Тому такі вірші хочеться читати і слухати, й прикладати їх до серця, немов подорожники. І тепер багато українських воїнів, захисників Вітчизни, мають «Кобзар», причому ця книжка – вже настільки зачитана, бо вона – дійсно необхідна на війні, як духовні ліки від зневіри та розпачу. Тож Олексій дивовижно продекламував напам’ять Шевченків «Холодний Яр».