26 березня 2016 року в Муніципальній Галереї мистецтв (м. Київ, вул. Драйзера, 6) за підтримки всеукраїнської громадської організації «Фонд підтримки і розвитку мистецтва та спорту «Єдина країна» відбулася презентація виставки «Квіткове дитинство».

Це соціальний проект, котрий зініціював колектив творчих людей і всеукраїнської громадської організації «Фонд підтримки і розвитку мистецтва та спорту «Єдина країна», а також Олена ЧИНКА. Олена – майстер спорту України, срібна призерка Чемпіонату світу зі спортивних танців на візках, переможниця Національної премії «Гордість країни», володарка Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Вона закінчила Університет «Україна» (Інститут філології та масових комунікацій), має диплом із відзнакою.

Вісімнадцять років тому я написав матеріал про цікаву дванадцялітню дівчинку – Наталю Богулю, юну цілительку з Нової Подусівки, яка творить справжні дива – не одному стражденному допомогла!

І почалися дива…

Тоді найбільше мене вразили відгуки людей, з адресами та телефонами, медичними діагнозами до і після лікування. Ось хоча б такий: «Після травми у мене були поганий сон, головний біль, задишка… Особливо я потерпала від різкої зміни погоди! Однак, після цілющих сеансів Наталочки, моє здоров’я нарешті покращилося: сон поступово нормалізувався, голова вже не болить, задишка зникла. Величезне спасибі цій дівчинці!» (з листа чернігівки Вікторії Михайлівни Єщенко).

Цю почесну нагороду засновано у 1998 р. Чернігівським медіа-клубом за сприяння Національної спілки письменників України та міжнародних громадських організацій. З 1 листопада 2014 року засновником премії стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, яка об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців та журналістів із 50-ти країн світу.

Рішення ухвалює Комітет із нагородження Міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя «Тріумф», до якого входять знані письменники і науковці.

 Автору слів «Бабусиної колискової» — від автора музики

Я ще візьму за руки Долю
І — очі в очі — усміхнусь:
— Спасибі, що такого болю
Мені завдала, не комусь.

Ці рядки вимовила жінка, що потерпала від нестерпного болю, який не могли вгамувати найсильніші знеболюючі. Вже несила було записати, продиктувала чоловікові, щоб набрав на комп’ютері... Жінка, якій цього березня виповнилося б 75 років.

Тримаю в руках книгу віршів. Натрапляю на такі, що рвуть серце. Перечитую по декілька разів, намагаючись вникнути у драматургію, осягнути філософську глибину, відчути особливості мови автора, адже переконуюсь: композитор і поет дуже близькі між собою, і у віршах знаходжу те, що не може не хвилювати, заворожувати, проникати глибоко в душу: щирість і радість, щедрість і світлість і водночас тугу, біль і сум. Часом навіть навертаються сльози: адже це не просто написано, а пережито — кожну літеру, кожний рядок. Висловлено стисло, насичено і при всій глибині — легко для сприйняття.

25 березня 2016 року відбулося урочисте відкриття виставки робіт Романа Магоцького «Ікони – сенс мого життя».
Виставка присвячена п’ятиріччю творчої діяльності майстра. В експозиції представлено широке розмаїття вишитих бісером ікон, картин на флористичну та патріотичну теми, оздоблених бісером сорочок, а також вишиті годинники.

Окремо варто відзначити мапу України, яка є найбільшою вишитою бісером мапою в Україні. Це досягнення було затверджено Національним комітетом рекордів України у 2014 році. Як відомо, саме мапа прославила Романа та його творчість на всю Україну. Варто зазначити, що ця виставка є першим публічним експонуванням цього унікального виробу з моменту реєстрації рекорду в 2014 році.

Відкриття пройшло у теплій, дружній атмосфері. Серед присутніх були друзі та родичі Романа. Гості спілкувалися з майстром, розпитували про особливості робіт, історії створення,про те, як він почав займатися вишивкою та робили фото на пам’ять.

Поема  написана  у  співавторстві  з  поетесою  Іриною  Лівобережною

 ПРОЛОГ
 Що  за  постать  стоїть
 Вдалині  від  людської  оселі,
 Наче  хвиля  тремтить,
 І  зникає  у  темряві  скелі?
 Це  фантазії  плід?
 Чи  відлуння  гірської  природи?
 Чи  одвічний  політ
 До  свободи  -  у  скруті  народу?
 Хто  ти,  Довбуше,  -  хлоп
 Чи  розбійник,  хоча  й  благородний?
 Доля  випала,  щоб
 Жив  ти  вічно,  Герою  народний.
 ..................................

Лекцію читає письменник Сергій Пантюк.

ТУҒАН ТЕЛ

Мин халҡымдың сәскә күңеленән
Бал ҡортондай ынйы йыямын,
Йыямын да — йәнле ынйыларҙан
Хуш еҫле бер кәрәҙ ҡоямын.

Шуға ла мин беләм тел ҡәҙерен:
Бер телдән дә телем кәм түгел —
Көслө лә ул, бай ҙа, яғымлы ла,
Кәм күрер тик уны кәм күңел!..

Халҡым теле минең — хаҡлыҡ теле,
Унан башҡа минең илем юҡ;
Илен hөймәҫ кенә телен hөймәҫ,
Иле юҡтың ғына теле юҡ!

Әсәм теле минең — сәсән теле,
Унан башҡа минең халҡым юҡ,
Йөрәгендә халҡы булмағандың
Кеше булырға ла хаҡы юҡ!

3 квітня, неділя, Початок о 19.00

Колонна зала  імені М.В.Лисенка Національної філармонії України (Володимирський узвіз,2).

– Національний камерний ансамбль «Київські солісти» 
– Художній керівник народний артист України Олесь Ясько 
– Диригент – Еркі Пехк (Естонія)

«Музичні діалоги. Україна-Естонія» – черговий концерт із серії міжнародних проектів «Київських солістів». Представляє музику  естонських композиторів – класиків та сучасників, а також «сучасних класиків» Бела Бартока та Такеміцу Тору із естонським диригентом Еркі Пехком.

Костянтин Крижицький. «Біля колодязя», 1900

 

Хіба хто відав півстоліття тому, що час піде проти годинникової стрілки, що переінакшиться весь наш світ. Що захиріють-захворіють села, що постаріють садки навколо таких же геріатричких хат, а джерельна вода в колодязях зробиться протухлою, бо їх давно не чистили…

Моя мати рано-вранці, розпаливши піч, поспішала по воду до одного з таких колодязів, де, здається, збиралося чи не все жіноцтво нашого кутка, і несла звідти на коромислі не тільки з двоє відер свіжої джерелиці, а й безліч сільських новин та, звісно, побрехеньок. А ми, малі пастушата, біля того колодязя в обід поїли корів, і вони смачно пили прохолодну вологу з довгого корита, до якого ми завзято наливали воду.