В її словах  всі почуття,
В його - лиш стукіт в скроню.
Її любов дає життя,
Його - туман безсоння.

Щебече сонце їй казки,
Зустрічний птах радіє,
Їй небо ллє до рук зірки.
Йому - лиш дощ за шию.

Вона літала уві снах,
Пір'їнкою неначе,
Для нього сон - це морок, страх,
Він сни свої не бачив.

Невигадане

Тернопільські мистці – художниця Марія Ділай і письменник Богдан Мельничук – упродовж кількох років підтримували творчі зв’язки. Вона, молода авторка, часто заходила до нього у редакцію “Тернопільського енциклопедичного словника” та журналу “Літературний Тернопіль”, бувала на презентаціях його книжок. Зокрема, під час представлення у прес-клубі газети “Вільного життя плюс” збірки новел “Зламані мальви” (2010 р.) демонструвала свій щойно написаний портрет славетної співачки Соломії Крушельницької. Богдан Мельничук, своєю чергою, захоплювався творчістю Марії Ділай, бував на всіх виставках, у яких вона брала участь, познайомив її з народним художником України, уродженцем Тернопільщини Іваном Марчуком, і вона бувала в його робітні у Києві, брала уроки майстерності.

Про літературу як анестезію, магічність (або відсутність такої) у процесі читання автором власних творів і про таємниці душезнавства розповів сучасний український письменник Степан Процюк.

— Творчість як стан: що відчуваєте, пишучи художній текст, і чим для вас є літературна творчість?

— Є письменники, котрі мучаться у процесі творення, інші ж кажуть, що той процес для них — велика радість. Мені ближче формулювання «літературна анестезія»: ніби хтось вприскує наркоз нечутливості свідомості до добра і зла і працює лише підсвідомість. А 90 % нашої психіки — робота підсвідомості. Гадаю, що найкращі сторінки моїх прозових творів були написані з відчуттям запису космічного диктанту.

Ще тільки наверталося на зимовий світанок і в селі над хатами де-не-де піднімалися мітли димів, а дід Михаль вже простує на озерце в кінці городу. За ніч навіть стежку притрусило  поземком, але то не біда, адже її змалку знає. А на озерці добряче позначив ополонки — повтикав снопи запашної пшеничної соломи з половою. Виймеш ото околіт з продухвини й шурхнуть звідти на сніг в’юни. Тільки збирай їх, пискунів, у шаньку! І не треба ніяких ятерів-підситків…

Діду Михалю вже під дев’яносто. Все життя на цьому обійсті, лишень кілька років в армії служив у Австрії. Було то післявоєння, люди куснем хліба не наїдалися, але не голодували. А повернувся у країну-переможницю — зустрів безхліб’я, голоднеча, як у тридцяті, коли  розкуркулювали та колгоспи насаджували. Якраз тоді й побралися, і пішов я по в’юни молоду дружиноньку годувати. І досі не виходить з пам’яті та приключина.

Тематичне мотто цього числа:національна свідомість українців мовоцентрична.

Зараз навколо законопроекту про державну мову наговорено багато різного: розумного і не дуже,трагедійного і драматичного, надмірно надривного і категорично дурного. Видається, що люди справді не бачать або навмисно не помічають дійсного стану речей, який такого закону невідкладно вимагає.
Все й одразу обгрунтувати не зможемо,але цим постійно займаємося. Давно і послідовно, наш девіз -"Без мови немає нації".

Цьогоріч Міська влада в місті Кивська міськдержадміністрація впроваджує програму «бюджету участі», яка надає можливість жителям міста пропонувати проекти, які будуть реалізовані адміністрацією наступного року. Загальний обсяг видатків на плановий рік, що планується спрямувати на реалізацію проектів становить 50 000 000 грн. Щоб проект був прийнятий до розгляду, за нього до 29 січня має проголосувати не менше 20 киян.

Один із пректів, за які триває голосування є «Biblioteka Hub» - вільний простір діяльності активних людей, епіцентр соціокультурних подій в мікрорайоні «Відрадний» Солом'янського району Києва.

Підтримайте проект — віддайте свій голос!

У списку 1000 найпопулярніших за 2016 рік в українській Вікіпедії статей — 179 стаття про людей, серед них 31 стаття про жінок.

З огляду на те, що близько 90% відвідувань української Вікіпедії здійснюється з території України — можна сміливо говорити, що саме ці жінки викликали в українців найбільшу зацікавленість. 

Номер, Стаття, Число переглядів, % з мобільних пристроїв

Повна електронна версія щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №4 (76), жовтень-грудень 2016.

ЗМІСТ

ПОЕЗІЯ І ПРОЗА

• Микола Ткач. Обіч шляху лежу. Поезія.
• Тетяна Сидоренко. Неарештована спідниця. Новела.
• Василь Герасим’юк. Поезія.
• Олена Конечна. Пальці. Оповідання.
• Володимир Пилипець. Яблука з осіннього саду. Поезія.
• Віталій Леус. Прокляття (уривок з повісті).
• Тамара Марченко. Ця мить не вернеться назад. Поезія.
• Михась Ткач. Я заберу твоє життя. Оповідання.
• Тетяна Череп-Пероганич. З книги «Берег любові». Поезія.
• Петро Нестеренко. Фіалки для батька. Оповідання.
• Олена Мамчич. Молитва до сонця. Поезія.
• Анастасія Юник. Зелена пожежа. Оповідання.
• Володимир Фриз. Поезія.
• Леонід Луцюк. Гість. Довідка. Новели.

У День Соборності України Громадський комітет премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» назвав її лауреатів 2017 року.

Ними стали:

- у номінації «Політик» – Юрій Шухевич, Герой України, народний депутат України;

- у номінації «За літературну творчість» – Василь Слапчук, відомий український поет,

прозаїк та критик; 

19-21 січня у рамках проекту «У фокусі Україна. В кадрі — Буковина» у столичному Будинку кіно відбувся показ кінострічок, а саме:

• добірка документальних матеріалів з Центрального державного архіву кінофотодокументів імені Г.С. Пшеничного, 
• документальний фільм «Буковина ‑ земля українська» (О. Довженко, 1940 рік),
• документальний фільм «Красна Маланка», (режисер Д. Сухолиткий-Собчук, 2013 рік),
• художній фільм «Юденкрайз, або вічне колесо» (автори сценарію: С. Цалик, В. Домбровський, режисер В. Домбровський, оператор О. Мазепа, у ролях: Б. Ступка, С. Круть, Т. Яценко, К. Степанков, П. Бенюк та інші).
• прем’єрний показ художнього фільму «Гніздо горлиці» (автор сценарію та режисер Т. Ткаченко, оператор О. Земляний, у ролях: В. Лінецький, Р. Зюбіна, М. Чіпріані, Л. Бернарді, М. Боклан, Н. Васько).