Головна

Поезія

Вірші Адама Лізаковського українською

Червень 22, 2017 - 00:09 — perohanych

Adam Lizakowski
 
Лист 1

Питаєшся як я живу?

Тепер після стількох років коли
від такої кількості непотрібних речей у житті
я очистив життя, живу своїм власним життям.
Я пишний кущ винограду
що впивається промінням сонця,
спокоєм коли світить місяць.
Я витишив у собі галасливе життя і думки
мої зайняті облаштуванням місця
для всіх цих речей які насправді необхідні для життя. Не планую
жодних подорожей, потребую трохи часу щоб помешкати, для себе, для 
поезії.
Ступаю життям дуже обережно
щоби знову не спіткнутися, не перекинутися.
Я не вибігаю до світу з відкритими обіймами.
Не страждаю з цієї причини, ані з причини вбогості.

Поезія Віри Шурман

Така любов буває

Ріднішої від тебе нема ніде людини,
Милішої від неба, світлішої від днини.
Теплішої від сонця, зірок і всього світу
Нема ніде такої, моє ти дивне світло!

Немає і не буде: повторень не буває.
Я можу все забути і лиш тебе згадаю.
Все залишити зможу, а ось тебе – не вмію.
Вуста цілую гожі … О, як ти розумієш!..

Наповнюся тобою, всього тебе пізнаю
І стану цілим світом, твоїм ясним розмаєм.
Без тебе я не можу, не знаю, як прожити.
Хай Бог нам допоможе дві вічності створити.

Тата Рівна. Поезії

із очима сарни
(із циклу «бур.штин»)

в межирі́ччі Єфрату та Тигру
в межирі́ччі Случа та Горині
піраміди бурштинових фараонів
ростуть углиб боліт
тут коріння дерев бурштинове
і вода річок смолою
тече руслом горлом жилами
тут межи річок межи очей межи століть
на краю світу кінцева станція – бур.штин –
межа що ділить навпіл вчорашнє та завтрашнє
тут усі проходять ініціацію бо ніхто
не зостається незміненим. –
лопата й мотопомпа – це головні книги поліщуків
і зброя
і захист
і хліб
і біль
і совість
і перемога
й поразка
тут поліський жертовник, поліський горор
поліська казка
запеклі бої за пекло
за теплий камінь холодної землі

На "ти" - до тата

Травень 14, 2017 - 21:45 — perohanych

Літа минають... Годі вже й чекати...
Ми знову десь у пошуках мети
А в - мами день - я все ж згадаю тата:
Лиш двічі називав його на ''ти''

Уперше - то давно - ще у дитинстві -
Свідомість лиш торкнулася життя,
А вдруге - то умисно, коли дійсно
Я знав, що є закінченість буття.

Великодній Благовіст

Квітень 16, 2017 - 07:48 — perohanych

Яскраве сонце сяє в небесах…
Природа нині ожила й розквітла.
У наших спраглих душах і серцях
Горить любові життєдайне світло.

Б’ють дзвони у церквах і сіл, і міст,
Повсюди Воскресіння величають.
Врочистий Великодній  благовіст
–Христос Воскрес! – Христос Воскрес! – лунає.

Великдень йде до українських хат,
Пасхальна радість двері відчиняє.
Благословенних світлоносних свят
Вкраїнці один одному бажають.

Берізка

Квітень 9, 2017 - 16:22 — perohanych

Через немите скло мого вікна
Берізка білокора проглядає.
Мабуть, весна… Чаруюча весна
Її листочки в вітах розкриває.

Черговий раз дарує цю красу,
І тішить душу – що тепло настане,
Що сніг перетвориться на росу,
Лишень уже на скронях не розтане.

Берізка ж в повсякденності розмов,
В теорії ймовірності монети
Про те, що є на світі ще любов, -
Нагадує пропитому поету.

Авторські пісні Олени Лози

Квітень 9, 2017 - 09:54 — perohanych

Поезія Світлани Порхун

***

Весна у вікна, -
Розбила шиби.
Залила світлом,
Розтали глиби

розлила ріки,
Розпалась крига.
Таємні втіхи,
Нові інтриги 

Старі дерева 
Цвітуть по-новім.
В душі квітнево ,
Травнево в домі

Пташиним сміхом 
Рясніють ранки.
Не бійся снігу,
Скидай фіранки

Лишай берлогу,
Насаджуй квіти.
Без остороги 
Спіши любити

 

***

Весняне намисто від Світлани Макаревської

Квітень 8, 2017 - 21:04 — perohanych

Якщо ви любите ясні веселі кольори, ніжні, прозорі акварелі, ваша пора – квітневий ранок.

Кому що до смаку: хтось закоханий у яскраве різнобарв'я осені, комусь до вподоби чітка графіка зимового пейзажу, комусь – шляхетні пастелі літньої днини. А мені наймиліший той весняний час, коли березневе змагання з холодом нарешті скінчилося, зимі вже немає вороття і бурхливий квітень впевнено набирає міць.

 

КОРАЛI

Квiтень в листя зелене вбрався,
вже немає зимi вороття.
Ось i ще один рiк нанизався
у намисто мого життя.

Поезія Олени О'Лір

НАРОДЖЕННЯ ПОЕЗІЇ

Була я спершу — втілене бажання,
І сотні вражень — листя на стеблі —
Трощили щелепи мої малі,
Й солодкий сік моєю тік гортанню.

Аж раптом, повзаючи по землі,
За небом затужила я й, востаннє
Поглянувши на зелені буяння,
Зреклася світу, що загруз у злі.

І з плоті власної, з її волокон
Самообмеження сплела я кокон,
І в напівмертвому застигла сні.

Та непомітно відбулось в мені
Преображення: я відчула крила,
Звільнилася від пут і — полетіла …

 

ДО МАЛЮНКА З АНТОЛОГІЇ ЯПОНСЬКИХ ТАНОК
«СТО ПОЕЗІЙ СТА ПОЕТІВ»

Переклади Олени О'Лір

Переклади

ЛЯМЕНТ ЛІДАН

(З ірландської саґи «Історія Лідан і Курітіра», ІХ ст.)

1.       Боляче
          любому й собі зробила,
          словом його колючи.

2.       Вивести
          слід не з безуму відмову —
          з богобоязливости.

Об'єднати вміст