«СКІФІЯ-2015-Літо» виданий у видавництві «Склянка Часу*Zeitglas» із залученням коштів авторів. До участі запрошувалися  автори України та країн зарубіжжя.

Твори приймалися  до 10 серпня 2015 року.

Автори «СКІФІЯ-2015-Літо»:

Довкола Ульяненівської премії поширені  цілі легенди, створені міти. Дехто вважає, що це – одна з найсправедливіших літературних премій сучасності, інші – що це – суто приватна премія, яка дається винятково «своїм».

На правах цьогорічного координатора премії,  та людини, яка добре знала Олеся Ульяненка, я спробувала розібратися в цій непростій ситуації:

Чим «прозоріша» премія – тим вона престижніша.

Женю, розкажи детальніше про заснування премії ім.Олеся Ульяненка: хто – спонсор, яка сума? Хто входить у журі?

Ювілей схожий на снігову лавину. Спочатку можна почути тихий гуркіт, що котиться-перекочується навкруги, з кожним днем посилюється і... за ним вже й голосу не чути. А потім тебе накриває пухкий білосніжний килим і несе, несе в далечину. Як довго доведеться нестися у невідоме? А стільки, скільки в тебе друзів, приятелів, родичів... Бо ж усім треба приділити час, зустрітися за чаркою, вислухати добрі побажання, подякувати друзів та колег по перу / нотному стану / мольберту...

За цими приємними клопотами більшість митців не встигають згадати минуле, переглянути не тільки старі світлини та перегорнути сторінки книжок десяти- / двадцятирічної давності, поділитися планами на майбутнє.

Щоб відбувся літературний фестиваль, чимало обставин, ідей і людей мають перетнутися, зійтися в одному часовому і просторовому вимірі. Цьогорічний фестиваль «Карпатський Пегас», що тривав 20–22 серпня у місті Виноградів на Закарпатті, справді став таким місцем перетину, зустрічей, знайомств, творчого спілкування й енергетичного обміну письменників – молодих і досвідчених. Полтава, Київ, Львів, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Одеса, Донецьк, Кіровоград – це далеко не повний перелік міст, із яких приїхали учасники. Організаторами фестивалю стали Національна спілка письменників України, кабінет молодого автора НСПУ, Полтавська обласна організація НСПУ та Виноградівська міська рада.

31-го серпня

Сонце сідало,
Серпень стояв над світом,
Не попрощавшись
Просто отак пішло…
Сонце пеклó
В день цей останній літа,
Несамовито, гірко
І навіть зло.

Мало б кричати
Нам із небес щосили –
Гей, схаменіться,
Ладили ж дотепер!
Сонце ізверху
На прапори дивилось,
Тихо молилось –
Хоч би ніхто не вмер.

Сонце не знає,
Хто при якій посаді –
Маєте, люди,
Свій синьо-жовтий стяг!
Прапор один –
І на Верховній Раді,
І на Майданах,
В душах, на блок-постах.

Масштабний проект знань "Інтелектуальні дискусії" створює майданчик для вільних знань, професійних стандартів, новітніх технологій і комунікації!

2 липня 2015 в українській столиці у престижному готелі Radisson Blu Hotel, Kyiv офіційно відкрився масштабний проект знань "Інтелектуальні дискусії" блоком “Реальність” і темою “Реальність”. Кожні 2 тижні проводяться заходи у форматі дискусії, де аналізують тему експерти, активні зацікавлені глядачі, до розмови додаються думки опитаних фахівців з різних куточків України та світу.

ВІЙНА

Ось і скінчилося літо. Цього року воно проходило для мене під знаком війни, як власне і для всіх українців. Літо минуло, а війна продовжується. І що б ти не робив, де б не був, думки – там.

Літо вкладається між двома датами – неоднозначним Днем Перемоги і тривожним нині Днем Незалежності. Між травнем і серпнем написалися ці вірші, об’єднані поняттям і відчуттям: в і й н а …

Світлана Макаревська

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Від сорок першого – до сорок п’ятого…
В спеку й мороз, дощ і туман,
був на війні рідний мій тато,
гвардії капітан.

Вийшов з оточення, вижив у пеклі –
артилерист, боєць.
Рани, контузії, зради і смерті…
От і війні кінець!

Ми про війну – міфи і правду –
чули від старших, батьків.
Мій про бої майже не згадував,
швидше забути хотів.

Звісно, вважав Перемогу великою –
мир вона людям несе.
Про героїзм не просторікував:
ворога били – і все.

Три покоління відтоді виросли –
дякуєм мирному дню!
Нащо ж сьогодні російському підлітку
«празнувать» давню війну?

Славити подвиг? А там було всякого…
Зброї убивчій радіти?
Мир – це єдине, чого треба прагнути,
це і пояснювать дітям.

Що ж залишилось країні, в якої
нині досягнень нема?
Молодь свою готувати до бою,
богом щоб стала війна –

брязкати зброєю, світ залякати,
бачити скрізь ворогів,
волю Господню не поважати,
взяти чуже, як схотів…

День Перемоги – свято священне
в тих, хто її здобував.
Вже відійшли вони в світ незбагненний,
звідки ніхто не вертав.

Але якби ми могли уявити:
ось вони – з нами, живі! –
впевнена: жоден із них своїм дітям
не побажав би війну розпалити,
долю майбутню занапастити,
душу скупати в крові…

Мукачівські співаки нещодавно повернулися з міжнародного фестивалю, повідомляє сайт Varosh.

Наприкінці серпня вокальний гурт «BREVIS» мав нагоду взяти участь у ІІІ Міжнародному фестивалі української культури «Берегиня» у Словенії. На березі Адріатичного моря зустрілися колективи з Тернополя, Києва, Одеси та з Закарпаття.

Щирі посмішки, ошатність національного вбрання та колоритне звучання українських пісень створили надзвичайно приємну та по-сімейному теплу атмосферу фестивалю. Протягом чотирьох днів учасники милувалися краєвидами Словенії, слухали прекрасну поезію та насолоджуватися чудовою українською музикою, – розповідають музиканти.

В понеділок, 31 серпня о 20.30 відбудеться концерт гурту Колодія.

Лунатимуть українські народні пісні у власних обробках гурту та авторські пісні Тетяни Франченко. 

Гурт  запрошує співати з ними найвідоміші українські пісні! а за бажанням - матимемо можливість співати ще й в караоке :) 

Гарний вечір, приємна музика, позитивний заряд гарантований! ;) 

Вхід - благодійні внески.

Основна частина коштів буде віддана для закупівлі амуніції в 93 бригаду с. Піски, с. Водяне, 17 танкову під Горлівкою, 54 бригаду, протитанковий відділ, під Дебальцевим.

Приєднайтеся до цієї події у Фейсбуці.

27 серпняу Piano Café відбулася презентація одразу двох музичних проектів Solomia: відео на пісню «Я чекатиму» й «Дитяче Радіо».

Пісні та поезії про події, які сьогодні переживаємо ми, українці, проймали до сліз - стільки в них болю, відвертості, хвилювань. А от дитячі пісеньки навпаки потішили - і тим, що вони по-своєму цікаві, і тим, що вони просто є, записані та звучать рідною мовою.