Останні дослідження показали: в місцевостях, де книгозбірня – єдиний доступ читача до книжки, фонди не оновлюються вже кілька років. Тоді як сучасний книголюб хоче мати змогу читати актуальну, а не застарілу літературу. Причому з року в рік саме книги сучасних українських авторів, а також новинки світової літератури в українських перекладах, користуються підвищеним попитом.

Молодша донька відомого телеведучого Костянтина Грубича Ольга впала в кому після того, як її збила автівка на пішохідному переході в Києві. 16-річна дівчина йшла з метро і коли переходила дорогу, її збила машина.

Як написав Костянтин на своїй сторінці у соцмережі, свідків страшної події, а також її винуватця – немає. Ведучий просить усіх не байдужих допомогти зібрати кошти на лікування донечки.

@Костянтин Грубич:
Мозок розколюється навпіл: робити це чи ні? Але мій мозок переживе, а от Олін у реальній небезпеці.

Київ – У Києві відбувся перший Ukrainka Fest – серія лекцій та дискусій про місце жінки в сучасному суспільстві. Фестиваль, за визначенням організаторів, не феміністичний, однак значна кількість спікерок говорили саме про гендерну рівність, дискримінацію та стереотипи. Зокрема – в культурі та мистецтві. Радіо Свобода дізнавалось у лекторок Ukrainka Fest, чим відрізняються твори художників і художниць і чому в українських музеях не працюють чоловіки.
 

25 червня 2014 року Миколаївський міський палац культури та урочистих подій на деякий час перетворився на Палац казок. Об’єднання  за інтересами «Казкова скарбничка» було створене у травні, і друге його засідання організатори присвятили Дню Конституції України.

Літературно-ігрова програма «Веселе правознавство» розрахована на дітей 7-10 років. Учасниками заходів стали діти з сімей військовослужбовців, що переселені з Криму, тавихованці з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Миколаївської міської ради.

Крадуть і далі. Що для них Майдан?!
Подумаєш загинув хтось із чесних... 
Допоки ще при владі – кожен цар,
Дай, чорте, сил додому все донести.

Торги тривають: і війна – базар,
Ну й що, як тонша броня на жилетах?
В шухляду хап – іще один хабар:
Злодійства безперервна естафета.

Герої вже давно у небесах
За волю довелося помирати.
Звичайно, жалко Сотні бідолах,
Але пора, як завжди, в Емірати.

Виконують сестри Тельнюк

Щоб пам’ятали!

Заспіваю - і заплачу,
І зрадію, й засміюсь.
Так печаль свою неначе
Виллю рідному комусь.

Ніби радість довгождану
Поміж друзів розділю,
З дна криничного дістану
Воду - й душу закроплю.

Розів'юся сизим хмелем,
Злину чайкою в зірки,
Де під небом пісня стелить
Вишивані рушники.

Місто, де тепер суцільні ями,
Спить тривожно – майже і не спить.
«Не хвилюйся – я стою тут прямо.
Постріли – ховаюся наспід».

Тут хіба цінуються медалі?
Важливіше – крок і знову крок. 
«Ти пробач, що не відповідаю – 
Вибухами глушиться дзвінок».

Тут воюють вміло і невміло.
«Ти за мене – добре? – помолись. 
Я тепер такий, як ти хотіла,
Просто трохи далі, ніж колись».