(Костюк С. Траєкторія самоспалення: Щоденникові записи у віршах. – Чернівці: Букрек, 2015. – 142 с.)

Років із п’ять тому, коли я читав щойно видану збірку свого друга, колеги і тезкá Ігоря Павлюка “Стратосфера”, мені спало на думку не просто ознайомити з нею вітчизняного читача, а й запросити його, так би мовити, до спільного роздуму: а чим, власне, відрізняється справжній поет від просто людини, яка пише вірші? Одразу спали на думку рядки геніального символіста ХХ століття Павла Тичини:

На те я лірик, щоб запитувать,
не тільки холодно озватися,
не тільки лозунги почитувать,
а – дивуватись,
дивуватися! –

і виявилося, що саме в них і закодовано відповідь на це таке складне і водночас таке просте запитання.

Сакральна сутність материнства

Україна споконвіку уособлюється в образі Жінки-Матері. Для українців рідна земля є втіленням жіночої первини й материнства, як Сонце –  чоловічої первини й батьківства. Українець одвіку ставиться до землі як до живого єства. Більше того, він перебуває у священній інтимній єдності з питомою землею  –  любить  її,  як  дружину, плекає, а земля живить весь його рід. Ось як виповів нерозривний зв’язок українського селянина й його землі-годувальниці геній світового письменства з українським серцем Микола Гоголь, застерігши від «пролетаріатства»: «...Хіба можна розділити селянина з землею?.. Ви тільки подумайте, що селянин наш плаче на радощах, побачивши землю свою. Декотрі припадають до землі й цілують її, наче кохану. Це щось та означає!.. Ось над  цим  і  треба подумати...». В українському традиційному світогляді давнє сакральне поняття материзна живе нарівні з загальносуспільним поняттям батьківщина. Незмінно називав Україну материзною історіософ Пантелеймон Куліш, віддаючи цьому священному найменню перевагу перед батьківщиною. Його земляк-сіверець історик, етнолог Микола Маркевич так роз’яснює бінарну сутність батьківського й материнського в найменуванні рідної землі: «Батьківщина вища за материзну; вона тільки частина її; та для чиєї душі немає материзни, для того немає й батьківщини».

* * *

Стоїть бабуся – гривні у руці,
міркує: що собі на них купити,
на ці, останні… Пусто в гаманці,
а треба ще до пенсії дожити.

Вона віднесла ковдру на Майдан,
зігрітися – для хлопців, бо морози.
Ще спромоглася на бинти для ран
і на молитви, мовлені крізь сльози.

Скільки могла, на армію дала,
і ще б давала, та сказились ціни.
А в серці стільки болю і тепла,
тривоги і жалю за Україну.

«Ну, што – шипить їй дамочка в лице, –
в Європу захотєлось? Ідіоти!
Нє нравілся вам Яник – мол, подлєц?
А с нинєшнім откінєшь, бабка, боти!»

Світлана Макаревська

НАДІЇ

Є доленосні імена,
і тут нема питань:
вона – Надія, і вона
не зрадить сподівань.

Таких звичайних сподівань
про щастя на землі,
тих, за яких стояв Майдан,
під кулі хлопці йшли.

Вона не зрадить віру в тих,
хто справжній патріот,
і тих, хто у бою поліг
за правду, за народ.

Вона не дасть себе зламать,
я сподіваюсь щиро!
Їй допоможе все здолать
любов, надія й віра.

Тримайся, Надю! Ти – боєць,
тендітна героїня.
Шлемо тобі тепло сердець –
з тобою Україна!

Поетично - філософські роздуми Світлани Костюк
"Від себе не втечеш..." Читає автор.

28 березня під головуванням голови правління Літфоруму Тетяни Іванчук у приміщенні музею Миколи Лисенка у Києві відбулося 261 засідання Всеукраїнської творчої спілки Літературний форум, зорганізоване спільно Меморіальним будинком-музеєм Миколи Лисенка, Українським клубом, ВТС "Літературний форум" та Міжнародним рухом українських громад "Нація". Це було незвичайне засідання. Атмосферу поетичної напруги вдало прикрасили виступи митців пісенного та музичного жанру.

Перелік видань, що видаватимуться за програмою «Українська книга» у 2015 році, складається із 223 видавничих проектів, повідомляє Бувоїд.

Вони сформовані за відповідними тематичними розділами:

І.  Видання для дітей та юнацтва – 47 видань.

ІІ.  Твори класиків української літератури та сучасних українських авторів (у тому числі твори лауреатів Національної премії імені  Тараса Шевченка за які вони отримали премію) – 60 видань.

Она прошла, как каравелла, по зелёным волнам,
Прохладным ливнем после жаркого дня.
Я оглянулся посмотреть, не оглянулась ли она,
Чтоб посмотреть, не оглянулся ли я.

                                                                 З пісні Максима Леонідова «Видение»

Про Діогена та ввічливу кондукторку

Сашко звично їхав у тролейбусі „зайцем” і совість його не мучила – звідки гроші у бідного студента? Батьки мешкали у маленькому містечку і отримували на своєму заводі смішну зарплату, тож могли допомогти синові хіба що картоплею та салом. Однак до того, що вітер у кишенях свище, Олександр ставився по-філософському: Діоген взагалі в бочці жив – і нічого, навіть в історію потрапив! Власне, якби до університету було недалеко, Сашко міг би й пішки почимчикувати. Проте Київ – не Городня, тут особливо не находишся...

Міжнародне Шевченківське свято завітає на Придесення!

Відомий громадський діяч та видавець, перший заступник голови Національної спілки письменників України Володимир Шовкошитний недавно побував на Чернігівщині. Як розповів Володимир Федорович, мета його візиту – підготовка до міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій», яке цього року завітає на Придесення. Це – безперечно, велика подія для Чернігівщини!

Взагалі, свято відбудеться з 19-го по 22 травня за участю багатьох видатних письменників, Шевченківських лауреатів, знаних літераторів з усіх областей України, а також відомих зарубіжних гостей, зокрема очікується приїзд письменників із прибалтійських країн, Білорусі та Швеції.

Міжнародний день встановлений IX конгресом Міжнародного інституту театру (МІТ)

Міжнародний день театру встановив 1961 року IX конгрес Міжнародного інституту театру (МІТ) – організація, діяльність якої спрямована на зміцнення миру і дружби між народами та на розширення творчої співпраці всіх діячів світу

Міжнародний день театру – це не просто професійне свято митців сцени, яке відзначають щорічно 27 березня. Його також залюбки святкують мільйони глядачів і шанувальників театрального мистецтва.

Слово «театр» походить від грецького theatron, і означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.