Названо лауреатів XVIII Чернігівського обласного конкурсу молодих журналістів та працівників ЗМІ «Золоте перо»
Такий конкурс традиційно проводять Департамент сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації, Міжнародна літературно-мистецька Академія України, ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» і Чернігівська обласна організація Національної спілки журналістів України.
За цей час конкурс здобув визнання не лише на Придесенні, адже його переможці працюють зараз у багатьох чернігівських і столичних виданнях, а також на телебаченні та радіо.
Нинішніх лауреатів назвало авторитетне журі, до складу якого входять відомі журналісти. Переможцями цьогорічного конкурсу стали співробітники газети «Деснянська правда» – журналіст Ігор Гільов та завідувач відділом реклами Христина Лаврищева. Щиро вітаємо колег з успіхом і зичимо нових творчих вершин!
10 листопада музично-поетичний квартет поетів Тетяни Череп-Пероганич, Лілії Батюк-Нечипоренко (Київ), Іванни Стеф'юк (Чернівці), та поетеси, композитора, виконавиці пісень Юлії Качули (Крим-Польща) зігрів усіх бажаючих теплом і щирістю українського слова та пісні в Центральній районній бібліотеці імені Ф. М. Достоєвського (м. Київ).
Модерувала захід бібліотекар Світлана Соловей.
2 листопада 2016 року в кафе "Перлина" (м. Обухів Київської обл.) відбувся фінал всеукраїнського фестивалю-конкурсу поезії для людей з інвалідністю "Поетичний рушник". Організаторами заходу виступили спільно поет, журналіст, член Національної спілки письменників України, випускник Університету "Україна" Геннадій Горовий, а також ГО "Народна академія творчості інвалідів" та Обухівська міська рада. Сам конкурс зібрав сотні учасників з багатьох куточків України. Про деталі конкурсу та фіналу розповідає один з організаторів конкурсу та голова журі Геннадій ГОРОВИЙ.
Василь Слапчук. Поміж світів і сяяння світил : Роман. – Київ: Український пріоритет, 2016. – 280 с.
Можливо, ця книжка про мене?.. Читаючи її, неодноразово ловив себе на думці, що все це – наче трапилося і продовжує відбуватися зі мною. Маю на увазі не суто сюжетну канву, а думки, переживання та страждання головного героя. Шекспірівські пристрасті! Адже, мабуть, просто не може бути інакше, якщо все своє життя по-справжньому кохаєш лише одну жінку, яка для тебе – водночас сонце і місяць, земля та небо… Так і живеш поміж її нерозгаданих, неймовірних, парадоксальних, магічних світів та вічного сяяння дивовижних світил. І ви почуваєтеся тисячолітніми Адамом та Євою – не тією, що з твого ребра. Бо як може з ребра такого звичайного чоловіка народитися богиня та твоя повелителька?! Тому на її запитання: «Хто там?..», просто відповідаєш потойбіч дверей: «Це – ти». Авжеж, ваші тіла інколи існують окремо, а душі сплелися так, що вже й не розчепиш. І найбільша розкіш – чути, як б’ється в твоєму тілі серце коханої людини!
Вечір пам’яті поета, члена Конгресу літераторів України Віктора Невського
В останній день осені – 30 жовтня 2016 р. – в Центральній міській бібліотеці м. Дніпра відбувся вечорі пам’яті ветерана терцентру, екс-офіцера-підводника, дитини бло-кадного Ленінграду, відомого поета Віктора Яковича Ковриженка (літературний псев-донім – Віктор Невський).
Член Конгресу літераторів України, редколегії міжнародного літературного альманаху «Форум», оргкомітету Міжнародного фестивалю літературних видань «Рідкісний птах». Автор 2х книг поезії, багаточисельних публікацій в збірках і ЗМІ. Лауреат літературних премій ім. М. Матусовського (МСПУ, 2009), ім. М.Селезньова (обласна рада ветеранів м. Дніпропетровська, 2012), міського конкурсу «Чарівній мій Дніпропетровськ» (2012), інтернет-конкурсів. Поеми, лірика, вірші для дітей і юнацтва, байки. І це – лише поетична складова Віктора Яковича Ковриженка (літературний псевдонім – Віктор Невський), роки життя 30.05.1931, Ленінград – 19.05.2016, Дніпропетровськ (нині Дніпро).
Після феєричного виступу українських паралімпійців 2016 року в Ріо-Де-Жанейро, спортсмени з інвалідністю продовжують переможні традиції на змаганнях європейського та світового рівнів. Наприкінці жовтня у м. Кошице (Словаччина) відбувся Чемпіонат Європи зі спортивних танців на колясках. Австрійське місто Лінц, у свою чергу, приймало Чемпіонат світу з карате, в рамках якого вдруге поспіль відбувся турнір з пара-карате (карате на інвалідних колясках). Обидва Чемпіонати були дуже врожайними для представників України, серед яких - випускниці Університету "Україна".
Унікальний досвід подорожі людини з інвалідністю за кордон – у дорожньому щоденнику Світлани Патри «Щоденник європейки або Брюссель. Мрії здійснюються». Створення цієї книги почалося у травні 2016 року, коли авторка взяла участь у спецпроекті #BeEuropean, що був організований низкою українських та європейських інституцій, а також українських ЗМІ. Переможці (а їх було двоє) отримали приз – подорож до Брюсселю з можливістю відвідати Європарламент та інші європейські інституції.
Створення цієї книги почалося у травні, коли авторка – Світлана Патра – взяла участь у спецпроекті #BeEuropean, що був організований низкою українських та європейських інституцій, а також українських ЗМІ. Переможці (а їх було двоє) отримали приз – подорож до Брюсселю з можливістю відвідати Європарламент та інші європейські інституції.
Минулої суботи в столичному літ-пабі «КрапкаКома», під тиху мелодію осіннього дощу за вікном, вдесяте відбувся «Sevama fest», зібравши своїх творчих друзів – поетів та виконавців авторської пісні.
Творці «Sevamu» Оксана Яблонська та Іван Кушнір зробили багато для того, щоб всі ці роки літературне об’єднання не жевріло, а жило повноцінним мистецьким життям, об’єднувало словом людей близьких по духу, поповнювало свої творчі ряди цікавими особистостями.
Конкурси, презентації, фестивалі – біографія різноманітна, цікава. Тому під час ювілею було що пригадати, про що поговорити.
Міжнародна літературно-мистецька Академія України для відзначення заслуг громадян України, а також іноземних громадяни та осіб без громадянства, які проявили себе у сфері мистецтва і науки, як видатні творці, організатори та меценати, рішенням Правління Академії заснувала медаль «Олександра Довженка».
Згідно з «Положенням про нагородження» почесною медаллю «Олександра Довженка» відзначаються талановиті люди творчих професій: письменники, літературознавці, перекладачі, художники, композитори, музиканти, – за видатні творчі здобутки, а також особи з інших сфер діяльності, котрі внесли вагомий внесок у розбудову національної культури та відродження духовності, виводячи їх до рівня загальнолюдських надбань.
Кобзар, лірник Олександр Тріус – один з небагатьох в нашій країні, хто володіє кобзарськими традиціями і працює над збереженням їх самобутності. Уродженець міста Ромни, прийняв посвяту у братчики Київського кобзарського цеху, мандрує Україною і поширює автентичну музичну традицію XVI-XIX століття. Володіє грою на лірі, старосвітській бандурі та кобзі. Брав участь у зйомках фільму «Поводир». До Чернівців 30 жовтня прибув уперше.
У розмові кобзар зізнався: ще дуже багато потрібно працювати, аби втримати кобзарське мистецтво на тому рівні, на якому воно було багато століть тому.
- Чим забезпечується безперервність традиції? Адже скільки поколінь має передавати пісню в оригіналі, якщо їй – 200 чи 300 років…
Присвячується письменниці і волонтеру
Оксані Радушинській
У неї змалку два сонця – одне у волоссі, а одне – у душі. Такі гарячі, що зігріватися біля них, можуть всі, хто Оксанку оточує. Щиро завжди ділиться з іншими сонячним теплом. Бо нащо їй самій так багато? Можна наодинці й спопеліти від нього, а вона має купу справ. Для неї взагалі краще – горіти справами…
– Привіт, новий день! – зазирає у вікно, що поруч з ліжком молода й красива жінка.
На вустах щира усмішка. Як же це добре прокидатися щодня, аби знову і знову бачити стежку по якій ще встигла потупцяти манюніми ноженятами, деревця в саду, що ростуть у неї на очах і дарують щедро свої плоди, небо, яке з хмарок ось щойно змайструвало для неї букет пишно-білих троянд.
– Привіт, поезіє! – протягує руку за ноутбуком, аби швиденько перенести туди навіяні нічними сновидіннями думки.
Еліна Заржицька. Як козак у морського царя служив. – Харків: Юнісофт, 2016. – 64 с. іл. – (Серія "Читаю сам")
Ось вона нова книга. Яскраві малюнки, гладенькі та приємні на дотик сторінки, новий типографський запах – привіт із мого дитинства. Книга була і залишається моїм най улюбленим подарунком, який я отримую на свята і просто так! Але це не все.
Найголовніше, що книга Еліни Заржицької смачна: читаєш запоєм і радієш кожному рядку.
Давно я не бачила такої гарної книги ні як автор, ні як вчитель із 28-річним стажем роботи. Жалкую, що немає у кожного мого учня такої книги – це ж скарбниця знань про козака, який у морського царя служив, про молодого музику Звенигора, про небайдужого рибалку та сонячного чоловічка.