Слово – зброя!

З Днем Гідності та Свободи!

"Душа народу незнищенна! Як Божий дар, як Божий дар!"
Вірші Анатолія Матвійчука. Читає Руслана Федюк

1000 компакт-дисків #ПісніВійни волонтери подарували Українській армії

До Дня Захисника України унікальний альбом сучасної фронтової пісні потрапить у військові частини передовсім на сході країні, а також на передову

Побачив світ альбом сучасної фронтової пісні #ПісніВійни. Компакт-диск об’єднав 15 композицій, написаних воїнами АТО під впливом пережитого на війні на сході України. Усі ці пісні в рамках соціально-мистецького проекту #ПісніВійни були записані на професійній студії в унікальних дуетах бійців-авторів та відомих українських артистів.

Перші 1000 примірників диску учасники проекту – доброволець і бард Олекса Бик та лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк – передали у Києві представникам Генерального штабу Збройних Сил України. І вже до Дня Захисника України, до 14 жовтня, #ПісніВійни потраплять у сотні військових частин передовсім на сході країни, а також на передову.  

Вірш Олексія Курінного «Ми братами уже не будемо…»

Ми братами уже не будемо - 
Із загарбниками марудними,
Із убивцями-бузувірами,
Що жорстокішими за звіра є...

Вірші Олександра Бившева у перекладі українською

СПОВІДЬ РОСІЙСЬКОГО «ПОРАЖЕНЦА.» 

Назло тим нашим дзявкотінням звичним 
«Нацзрадником» буду я вдвічі більш. – 
Неприятелеві перемоги зичу 
У цій війні, яку ганьбить мій вірш. 

 

РОСІЙСЬКЕ ПРАВОСУДДЯ. 

«Басманний суд» – старе, мов азбука. 
УК, закони – все ти бреш... 
У нас, в Росії, ближче Страсбурга 
Ніде ти правди не знайдеш.

 

ЗАКІНЧЕННЮ «МЕРТВИХ ДУШ» ГОГОЛЯ. 

Мчить у прірву Кремль – та ради Бога. 
Трійку коней гонять більше й більш. 
Хай летить – туди йому й дорога. 
Поскоріше б тільки, поскоріш!.. 

Олександр Бившев, селище Кроми, Орловська область
переклад Любови Сердунич

Загиблим героям у День українського добровольця присвячується

* * *

На небесах лунає передзвін:
Архангельські полки повніють знову.
Найкращих добирає часто він –
Окремий український спецзагін,
Який веде бої цілодобово.

Він дивиться усміхнено на нас
І закликає не втрачати віру.
Бо ворог для прозріння має час.
Як ні – то Бог зірве під ним фугас
Невидимий. А новачку допіру

Вгорі дали білющий камуфляж
І гострі громовиці замість зброї.
Архангелу не треба вже «калаш».
На небі ж він. Але назавжди наш –
Спаситель від Геєни вогняної.

Твоє ім’я не згасне у віках,
А подвиг не забудеться тим паче.
Бо ти, переступивши через страх,
Підніжжям ліг, проте утримав дах.
Із миром спочивай собі, Вояче!

© Сергій Сіваченко

Як це було...

 

16839334_1247482978640419_142697104_nНіч 18-19 лютого 2014 р. – страшна, таємнича і досі нерозгадана трагедія  – пожежа в Будинку профспілок. Скільки загублено душ там! Хто розкаже? Чи дізнаємось? Скільки часу минуло – не забувайте ніколи про це! Слава героям Майдану!

ПОЕМА ПРО ЄВРОМАЙДАН

         Грудень 2013 р.

Майдан, Майдан… Хіба чекали,
Що буде кров і побиття?
Дівчата й хлопці Гімн співали.
Той день змінив їх плин життя!

З якою злістю, як жорстоко
Дітей вкраїнських убивали!
 Це – «Беркути» із кожним кроком 
Все більш ударів додавали. 

Студенти бігли і ховались
У підворотні, у підвали…
Скажені пси за ними гнались
І нападали, як шакали…

Він, Вона і війна...

В її словах  всі почуття,
В його - лиш стукіт в скроню.
Її любов дає життя,
Його - туман безсоння.

Щебече сонце їй казки,
Зустрічний птах радіє,
Їй небо ллє до рук зірки.
Йому - лиш дощ за шию.

Вона літала уві снах,
Пір'їнкою неначе,
Для нього сон - це морок, страх,
Він сни свої не бачив.

Ми усі помремо...

Ми усі помремо. Хтось в бою на Донбасі,
Ну, а хто за столом, конструюючи вірш.
Косорука прийде, як завжди, не на часі
По руків'я вжене невблаганності ніж.

Ми усі помремо. Уві сні, чи у муках,
Віддаючи своє немовляті життя.
Не чекай, що з небес, під божественні звуки,
Ти устигнеш зректи щирих слів каяття.

Ми усі помремо. Хтось в молитві до Бога
У братів бойових на тремтячих руках,
І пекуча сльоза у кінці епілога
Діамантом сяйне на солдатських щоках.

Прилітають лелеки...

Прилітають лелеки здалека до рідного краю –
Буде знову весна, та невтішною буде вдова...
В самотині від мами за татом синочок ридає...
Чи розкажуть про все це паперу звичайні слова?

Як же ще розпові'сти про те, ти скажи, Боже милий,
Що, коли прийде час і наступить та радісна мить, -
В білій сукні дочка-наречена на тата могилу
Поділитися щастям в зажурі своїй поспішить?

І окропиться рідна могилка сльозою рясною,
І застигне повітря від скупчення болю та сліз,
І з небес голос ангела вимовить: «Слава Героям!»,
Відізвавшись відлунням  в верхів’ї скорботних беріз.

Дай же, Господи, нам розуміння, і силу, і віру,
Що Герої невчасно покинули нас недарма.
Вічний спокій даруй, най у Царстві покояться з миром,
Хто погинув за Неньку, звільняючи рід від ярма.

                               (c) Ovod

Об'єднати вміст