Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Поезія
Зона відчуження
Зона відчуження. Яблуня
Рукате, порепане дерево,
Яке народилось не в Зоні,
Жило без законів відчуження,
Укупі росло з хлопчаками,
Рипіло у танці під стерео,
Торкало гладке підвіконня,
Як вечір кінчався натруджений –
Дівчат обсипало квітками…Позиркує сторожко яблуня,
Вона – ще нівроку бабуся:
Модельного, бачите, зросту,
Лиш сиві від часу гілки…
Сумує: господарів забрано,
Хоча й обіцяли вернуться,
Казали: ще крикнемо тости,
І вип’єм сто грам залюбки!..
Поезія Надії Кучер
Нова осінь
Вечір дихає серпанком прохолоди.
Ніч розгубила зорі на воді.
Казковий сон навшпиньки ходить,
Нашіптуючи сонній щось траві.
Дивись на осінь, відчувай її, торкайся.
Та, чур, не руш! І павутин не рви…
Оце моє теперішніє щастя:
Холодний вечір, осінь, ти…
Даруєш білі троянди
Даруєш білі троянди.
Я люблю їх. А сьогодні не рада.
Невідкритим лишиться вино.
Не зітреться губами помада.
Не торкнеться рукою рука.
Не зустрінеться погляд з зітханням.
Я занадто, коханий, слабка,
Щоб прощати іще раз востаннє.
Поезія Лариси Омельченко
Побутовий фашизм
Багатьом придніпровським землякам Сергія Нігояна
Ця юності причахлоїпечать:
Життя затихло на студентській лаві...
Вальсують пальці, а вуста мовчать
Без поцілунку в строгій балаклаві.Ця товща лат ховає від біди –
Незнання, небажання, пофігізму...
Байдужості напалми відведи –
Простого побутового фашизму!Коли сусідка спідній бруд пере,
В піввуха дослухаючись до горя:
Хтось нині, натякають, ще помре...
Та він же «екстреміст» - отак говорять!
Справжнісеньке теля
Лариса Омельченко виступає під час виїзного засідання Городищенського літературного мистецького об'єднання. Провели його в селі Зелена Діброва, в Вільшанській школі-інтернаті 22 і 23 листопада 2013.
Мультфільм створений силами учнів та педагогів СШ №4 міста Підгороднього. Вірші Лариси Омельченко.
Володимир Вакуленко. Поезії
©Ван Гог
Жити ілюзією простору
І чекати на те, що в тобі композитор
Напише мелодію позитиву –
Це ніби різати абсурд на абстракції…
Горить псевдо-зірка
Пророчить мені жорстокість.
Я щиро пишуся з маленьких літер:
Инакша сфера, инакше розуміння
Того, що инакше не буде
І я все залишу так само!
Українцям!
Видатний казахський письменник, перекладач, академік, головний редактор журналу «Тамыр», лауреат багатьох міжнародних і національних премій Ауезхан Кодар надіслав свого прекрасного вірша, в якому щиро підтримує український народ.
Століттями в ярмі
Облуди, рабства й крові
Ви не були німі,
Плекали дух і мову.Моливсь святий Тарас
За Батьківщину-матір –
Ніхто й ніколи вас
Не зміг завоювати!
«дерево-пташе самотній і сутінний...»
дерево-пташе самотній і сутінний
ходиш довкола густої води
поки зірки від вечірні до утрені
зносять ясу мерехтливу тудидерево-пташе мовчиш не запитуєш
хто твою пісню тонку потопив
вольні літа потоптав недопитими
кинув жаринами серед ропидерево-пташе зникатимеш плавнями
пам’яті в сивім пері не згуби
хай перегойдує хвилями плавними
місячну скіпку твоєї журби
Поезії Іванни Стеф'юк
Думається. Неквапно, крок за кроком переходжу по власній свідомості. Хто я і де – чому потрапила сюди і як так вийшло, що зустріла саме цих людей? Хоча це, звісно добре, що я зустріла саме їх і вони зустріли мене – але як це сталося? Уважніше вслухаюся у фразу «немає нічого випадкового», ніби шукаючи за нею натяк на чиюсь мету. Та ні, може то і не так все складно – сьогодні просто думається…
****
Коси тримаю - а хтось розплітає їх вітром...
Душу тримаю, а чую вже доторк руки.
Крок перед кроком - я прийду, ще прийду - лиш вір ти,
Зараз пропаду - чекаю своєї ріки.
Усім матерям Росії
Почуйте нас всі матері Росії -
Не посилайте на війну дітей.
Обманюють химерні лицедії –
Не хочемо ми крові і смертей.Не екстремісти ми і не бандити,
А добрий, мирний, трудівник-народ,
Який хотів у мирі з вами жити –
І свій статут не пхав у ваш город.Не даємо вказівок ми нікому, -
Як жити далі і куди іти…
Усюди -у великому й малому –
Ми хочемо усе самі знайти.
Поезія Анни Скляренко
***
В смутку гірку хвилину
До кого серденько лине?
Без кого воно, самотнє
В жорстокому світі згине.Як ковток води джерельної
Серед пилу пустельного
Любов серце оживляє
Після болю пекельного.
Неоголошена війна
В Україні іде війна,
Оголошень ніде нема,
Гинуть люди, палають міста,
Дим над долею нависа...Доля-доленька, будь милосердна,
Не дай Україну роздерти.
Так хочеться в мирі жити,
Веселці у небі радіти.
А ми сієм й печемо хліб,
Й проводжаємо хлопців на Схід,
Ми співаєм і молимось Богу,
І просимо легшу дорогу.
Плач України
Присвячується всім,
хто загинув у боротьбі за Україну
з початку 2014-го року
Схиливши голову свою золотокосу
Із чорними стрічками, що понад волоссям
Тривожний вітер, наче хвилі розвіває,
В скорботі Україна тужить і ридає.Вона ридає, бо спіткало її горе –
Тяжке, мов камінь і безкрає, наче море.
Ввірвалось в душу невблаганним ураганом,
Прошило болем її серце, мов кинджалом.
