Нещодавно у "Буковелі" на Івано-Франківщині вдруге відбувся Всеукраїнський медіа-фестиваль "Буковеь Натхнення". Натхнення всім додавала і "Літературна вітальня", яка працювала два дні поспіль. Про тих, хто був її учасниками та слухачами, розповідає відмінний модератор заходу, журналіст і письменник  Павло Кущ:

"Вважаю, що мені як ведучому Літературної вітальні дуже повезло із запрошеними авторами - гарними журналістами, які водночас відомі і на літературному поприщі. І хоча у житті та творчості вони дуже різні, їх всіх об'єднує те, що кожен з них талановитий, креативний і спраглий до художнього слова.

Вперше в Україні, у популярному чернігівському видавництві «Десна Поліграф» дуже ошатно надруковано славетний роман «Мертві блукають пісками» видатного казахського прозаїка Роллана Сейсенбаєва (у перекладі знаних українських письменників та перекладачів – Тетяни Сидоренко, Олега Гончаренка, Сергія Дзюби та Ярослава Савчина), котрий здобув визнання в багатьох державах.

Українське видання книжки організували Міжнародна літературно-мистецька Академія України і Міжнародний клуб Абая (Алмати) за сприяння Казахського національного університету імені аль-Фарабі та Національної Академії наук Республіки Казахстан.

Пропонуємо вашій увазі відгук на цю книжку письменника, перекладача, президента Міжнародної 
літературно-мистецької Академії України Сергія Дзюби.

За добу поезію Володимира Присяжнюка, присвячену вчительській праці, поширили у фейсбуці 14 тисяч разів.

Пост із віршем, опублікований напередодні свята 1 вересня, вже отримав більш як 10 тисяч лайків і 1700 вдячних коментарів.

ВЧИТЕЛЯМ

Ну що ж, мої колеги-вчителі,
Присядем, як годиться, на доріжку.
Ми — ті, що світло сіємо в імлі,
Даємо все, отримуємо — трішки…

Одне з найстаріших літературних періодичних видань України втрапило в скандал із авторським правом. Редакція часопису «Критика» виявила чисельні факти крадіжки текстів із власного видання та сайту у цій газеті. За 2016-2019 роки, «Літературна Україна» без узгодження майже 90 разів разів публікувала тексти без жодних посилань на оригінали, без узгоджень із авторами чи редакцією часопису, яка є майновим правовласником даних текстів.

Здебільшого викрадалися рецензії на нові видання.

Із 9 по 11 жовтня 2019 року в Чернігові, Ніжині, Корюківці, Бахмачі, Острі (Козелецького району) та Седневі відбудеться ІІІ Міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Lуtavrу».

Цей масштабний літературно-мистецький захід проходитиме одночасно на базі багатьох локацій. Сучасні письменники, літературознавці, журналісти України та закордону виступатимуть у школах, університетах, бібліотеках, музеях. Мешканці та гості згаданих населених пунктів Чернігівщини зможуть насолодитися сучасною світовою літературою. Цьогоріч крім класиків та молодих авторів української літератури будуть відомі митці з Польщі, Литви, Хорватії, Білорусі, В’єтнаму, Туреччини, Грузії, Чехії, Румунії, Греції, Великобританії, Сербії.

Організатором ІІІ Міжнародного фестивалю інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Lуtavrу» є громадська організація "Центр новітніх ініціатив та комунікації" (м. Ніжин). Партнерами фестивалю є Чернігівські обласна рада, Чернігівська ОДА, Ніжинська, Корюківська, Остерська, Седнівська та Бахмацька міські ради, ГО "Медіа-центр "Свобода слова нового століття" (м. Корюківка), МГО "Альтернатива" (м. Корюківка) та БФ «Захистимо Україну», Чернігівська обласна організація Спілки письменників України, PENUkraine, Асоціація українських письменників (АУП). 

«Такий шалений рік» — новий роман воїна, сценариста, письменника та володара відзнаки «Золотий письменник України» Сергія Ухачевського про той далекий рік, який ми почали забувати. І який змінив головних героїв книги, змінив країну.

Це історія про ровесників Незалежності України, чотирьох друзів, котрі пройшли все, що пережила наша країна від початку дев’яностих. З бандитськими розборками, міліцейським свавіллям і нескінченними обіцянками покращення від влади.

Працелюбні, успішні вони впевнено підійшли до дві тисячі тринадцятого року, але були кинуті у вир небувалих пригод. Система корупції, політикани, з котрими їх зіштовхнула доля ще на «помаранчевому майдані», намагаються поламати їхнє життя. Але друзі, загартовані в бізнесі і в дев’яностих, не здаються.

Сергій Ухачевський — майстер описів, психологічних, еротичних і бойових сцен. У романі — неймовірна історія кохання і справжньої дружби, що домінують над буденністю. Прагнення боротьби і справедливості для цих хлопців — не порожні слова.Вони борються і перемагають, навіть коли це неможливо. Розповідь захоплює з перших рядків і не відпускає до останньої сторінки.

Збірка віршів під такою назвою нещодавно вийшла в ніжинському видавництві «Орхідея». Автор – Олександр Гадзінський, поет і перекладач, колишній керівник (протягом двадцяти років) літературної студії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Це довгоочікувана книжка для всього літературного Ніжина, а не лише для автора. А ще – для друзів, знайомих, приятелів поета, – а їх у нього надзвичайно багато і в Україні, й поза її межами.

Отож, вони таки зустрілися! Оці випускники! Запускаючи в хід художнє мислення, назву книжки розумію в метафорично-символічній площині. Випускники, як мені здається, – це вірші Олександра Євгеновича, випущені з його творчої уяви, свідомості й навіть підсвідомості на волю, в читацький вжиток, і вони зустрілися саме тут, – у невеликій поетичній збірці на 146 сторінок, щоб бути прочитаними, сприйнятими, проаналізованими.

Юлія Бережко-Камінська. Невідворотне. – К.: Саміт-книга, 2019. – 400 с.

Отже, треба думати про все, треба гартувати
свій дух перед лицем того, що може статися.

Сенека, «Моральні листи до Луцілія», лист XCI

Читаю вступну статтю авторки, а рука тягнеться до ручки і паперу. Поетка стверджує, що «Людина безсила проти невідворотного» (с. 6). Але ж пам’ятаймо, що щастя людини в цьому житті – це коли не стається того, чого не мало би статися, бо наше життя, події «від часу і нагоди залежні вони» (Екклезіяста 9:11б) і щоденної важкої праці. Що ж таке «невідворотне» і чи людство може захиститися від нього? В передньому слові до книжки «Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO» читаємо: «Одним із магістральних напрямів розвитку сучасної науки є створення штучних особистостей, які здатні бути цілковитими аналогами людини» (с. 5). Хибна думка. Людина – твориво Бога живого і неможливо створити щось, що може «бути цілковитими аналогіями людини», бо «Бог є невимірно сущим, істинним і благим» (Тома Аквінський). Із цих позицій і потрібно осмислювати «невідворотне»:

Є те, що віриш Ти у мене, Боже.
Я – тільки вдих у холоді пітьми
Чогось того, що тільки бути може (с. 126).

23 жовтня 2019 року о 14.00 у Ніжині (Ніжинська центральна міська бібліотека, 3-й поверх, Площа М. Заньковецької, 8) відбудуться Літературні родинні читання «Словограй», у яких візьмуть участь родини із 14-ти районів Чернігівщини.

Найкращим способом привчити дітей читати – це влаштовувати сімейні сторітайми. Ритуал story times — спільне заняття дітей та батьків, яке формує повагу до слова і книги.

Мета відродження традицій родинних читань на Чернігівщині, пропаганда культурно-моральних цінностей через слово, культ книги залучення батьків та дітей до сторітайму.                        

Завдання проекту:

 У світ вийшла нова книга молодої української поетки «Невідворотне»

Зізнаюсь чесно, моє ставлення до поезії завжди було спокійним і врівноваженим. Аж поки волею щасливого випадку, не познайомилась із відомою українською поетесою Юлією Бережко-Камінською. Знайомство було поспішним: я опинилась в одній з тернопільських бібліотек (для молоді та юнацтва), де й відбувалась зустріч із згаданою поетесою. Із завмиранням серця слухала поезію в авторському виконанні. Дивне  відчуття огорнуло: ніби знала Юлію відтоді, відколи  Небо стало Небом, а Земля – Землею.  Таке собі дежавю (фр. déjà vu).

Минуло трохи часу і переді мною нова книга поезій невтомної поетеси: вишуканий фоліант на 400 сторінок! Назва «Невідворотне» відразу налаштовує на філософський лад. Зрештою, й дизайн обкладинки (Любомир Олянич): старовинний кишеньковий годинник у стилі ретро із відкритою кришечкою. Ланцюжка не видно, але, дивлячись на зображення, розумієш, що він десь є. У цьому вбачаю глибокий символізм! Адже мова про нематеріальну субстанцію – Час, як такий. Хоча, з якого боку на це подивитись. Ми не можемо торкнутись Часу фізично, але ж є у житті незбагненні миттєвості (і цьому ніхто не заперечить!), коли саме він – Час, не питаючи, повсякчас торкається нас. І відбувається це щомиті і за будь-яких обставин. Ми народжуємось в Часі, живемо в ньому, і, зрештою, здійснюємо Перехід туди… де його нема. Де позаЧАСся. Де вічна Вічність.