27 грудня у Львові в Музею етнографії відбулося урочисте завершення ювілейного року Тараса Шевченка та презентація книги Лідії Купчик «ЖИТИ ЗА ШЕВЧЕНКОМ зможемо?»

Про Кобзаря, про презентовану книгу та про обов'язок повсякчас жити згідно з Шевченковими закликами говорили Ігор Калинець, Богдан Максимович, Андрій Могитич та Володимир Волошин.

Знову сумна Україна сяде вечеряти.
Першу зірку через сльози буде виглядати.

Стіл із сіном під обрусом вишитим до свята.
І запахне дим з ялиці з стаєнки до хати.

Буде линути Молитва до Божого Сина,
Визволь, визволь нам, Ісусе, рідну Україну.

Буде дідух на покутті і кутя багата,
Та родина невесела, бо немає тата.

Мусів батько цього дому іти воювати,
Щоб не смів москальський чобіт нам святе топтати.

Буде й ця Свята вечеря знову із сльозами,
Вже не прийдуть з колядою синочки до мами.

Але хай московський зайда одне пам'ятає:
Україна Є! І БУДЕ! Христос ся рождає.

Оксана Максимишин-Корабель
8 грудня 2014 р.

Дозволь Христу до тебе увійти,
Дозволь собі духовно оновитись,
Перед Дитям Господнім нахилитись
І шлях до істин праведно знайти.

Дозволь собі замислитись над тим,
Чого не можна на роки відкласти.
Нехай у тихих спалахах причастя
Засяє зірка світлом провідним.

Скоро Різдво, світ приклякне в пошані, 
Буде Свят-вечір, кутя і узвар…
На блокпосту вісім обстрілів зрання –
Наче у пеклі пахне нагар.

– Боже, не дай нам святкової кулі,
Христе, спаси від снарядів і мін.
Будуть бувалі і новоприбулі
У молитвах не вставати з колін.

А як час в храмах дзвонити настане,
Грім упаде на окопи слизькі –
Вдарять вдев’яте по нас “християни”,
Ті, що із “рускаго міра” які.

Запрошуємо Вас взяти участь у новому літературному альманасі «Сила почуттів», присвяченому поняттям кохання, відносин між людьми, розлуки, зради, прощення та ін.

До альманаху запрошуються автори: поети та прозаїки. 
Мова робіт: українська або російська.

Умови: прозові та поетичні тексти мають розміщуватись на 3-х сторінках документу Microsoft Word формату А-5, (12 кегль, Times New Roman, одинарний міжрядковий інтервал). 

Термін подання творів: з 5 до 25 січня 2015 року.

Роботи подаються на попереднє узгодження у електронному вигляді, з повним ім'ям автора, його домашньою адресою, телефоном і короткою біографічною довідкою. На попереднє узгодження роботи надсилайте на електронну адресу pro_kohannya@i.ua

Різдво – це найбільше свято в усьому християнському світі, день, коли народжується маленький Ісусик, який символізує надію для усього людства. І цією надією хочуть поділитися з допитливою читацькою аудиторією талановиті українські письменники, аби зігріти всіх у ці зимові дні і подарувати казку.

З опису: «У  збірці на вас чекають дев’ять чарівних історій, які трапилися в ніч перед Різдвом. І ти, любий друже, теж маєш повірити у диво і, заплющивши очі, загадати найпотаємніше бажання. У кожного воно своє, але є й спільне бажання для всіх українців усього світу – наша перемога над ворогом, аби швидше в Україні запанував мир і наші захисники повернулися додому.

«Україна – єдина  країна!» – міжнародний культурно-мистецький проект.

Таку надзвичайно актуальну сьогодні програму ініціював Музей вишивки в особі директора Тетяни Протчевої. Вона ж – майстер вишивки автор проекту та ідеї. За підтримки МГО «Ми Українці».

Вишивка на Україні найбільш розповсюджений вид народної творчості.

Заходи, передбачені проектом, оживляють культурний імідж та демонструють усьому світу привабливість української культури, звичаїв та народних традицій.

Валентина Михайленко. Крик перелітного птаха. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014 – 72 с.

Відгук чи рецензію на книжку поетеси, де домінує інтимна лірика, на мою думку, повинна писати жінка. Вони, жінки, вразливіші до кохання, їхні емоції більш оголені. А якщо в котроїсь жіночки з’явиться ще й почуття заздрощі до авторки книжки, то вважайте цю книгу вдалою, а то й талановитою. Сподіваюся, що рецензентки напишуть щось переконливіше і про збірку Валентини Михайленко.

У одному лісі мешкало маленьке Совеня. Було воно дуже допитливе – усе хотіло знати, про все питало. Це Совеня вдень спало, а вночі пізнавало світ. Мати Сова, яка вважалась найрозумнішою птицею в лісі, займалась навчанням сина. Вона розповідала йому про ріки й океани, луги й поля, непрохідні болота та заморські країни.
Якось Совенятко довго дивилось у небо і запитало маму:
- Мам, а що то за вогники блимають в темряві?
Мати Сова поправила окуляри на носі, задерла голову вгору і відповіла:
- Ті вогники на небі називаються «зорі».
- Зорі, яке гарне слово, - зачудовано мовив малий пташок.

Ніч перед Різдвом... Це мир і спокій кожної родини, це чарівна казка старовини, це та вечорова зоря, яка ще довго буде світити нам у майбутньому, це голос предків, що знову й знову оживає і відроджується в наших душах.

Різдвяні святки розпочинаються зі Свят-Вечора, або Вілії. Це – свято всього роду: тих, хто присутній на урочистій трапезі, і кого немає поряд, хто вже відійшов, і хто розкиданий по світах – далеких і близьких. Це символічна зустріч біля домашнього вогнища всіх членів сім’ї, і коли сідаєш цього вечора на лаву або стільця, треба протерти їх рукою, щоб не «придавити чиюсь душечку».